І лікар, і порадниця, а декому навіть і мама

36 років свого життя Надія Тарасенко в медицині, 25 із яких вона працює медичною сестрою у Гадяцькому училищі культури. Тут вона і медпрацівник, і психолог, і порадниця, а декому навіть мама.

Тяга до медицини у Надії Миколаївни почала проявлятись ще у дитячі роки.

Дівчинкою вона гралась у лікаря, лікувала ляльок, а після закінчення школи, не роздумуючи, вступила до Лебединського медичного училища.

– Щоправда я завжди була дуже жаліслива – дуже переживала за хворих. Бувало, прийду додому, сяду і плачу. Мені ще тоді батько казав, що, мабуть, то не моє. Йди, каже, доню, в бухгалтери. А я ж його не послухалась. І не пожалкувала. Дуже люблю свою професію!

В училищі вона зустріла і своє перше кохання – нинішнього чоловіка, з яким досі у щасливому шлюбі. Потім рік набиралася досвіду в пологовому відділенні Сумської лікарні. 

Упевненість у своїх силах з’явилась у Надії Миколаївни після народження первістка. Єдине, про що жалкує жінка, що у той час не змогла отримати вищу освіту.

– Коли вже є сім’я, то не до науки. Але це ніяк не відобразилось на моїх уміннях. Саме тоді я подорослішала, переросла. Зрозуміла, що це дійсно моє!

Устигла попрацювати Надія Миколаївна і в хірургічному відділенні 1-ї міської лікарні міста Полтава. А переїхавши у Гадяч, ненадовго влаштувалась у місцеву ЦРЛ. Із 1990 року безперервно працює у місцевому училищі культури.

Під час нашої розмови прийом не припиняється, до кабінету медсестри постійно йдуть за допомогою. А вона, у свою чергу, із ніжністю та турботою оглядає кожного із них. 

– У них же мам тут немає, вони ж маленькі усі! Кожному потрібне і добре слово, і допомога, от я і намагаюсь приділити якомога більше уваги. Але бувають і такі, що хитрять – прийдуть і намагаються обдурити. Але я усім відразу сказала: краще кажіть правду, я ж все одно побачу! Я ж знаю, як вони завантажені, не висипаються постійно. То завжди намагаюсь зрозуміти усіх.     

Кабінет медсестри знаходиться в гуртожитку училища культури, де проживає більше 200 студентів. За день на прийомі буває у середньому 20 осіб, серед яких і студенти, і персонал. У Надії Миколаївни завжди під рукою її «вірний помічник» – медична валізка, ущент заповнена медикаментами.

Вона допомагає студентам бути здоровими, а вони дарують їй позитивні емоції та різноманітність культурного життя.

– Поміж молоді, звісно, краще. Я усі їхні концерти відвідую: і слідкую, щоб кому погано не стало, і заодно милуюсь виступами.

Окрім хвилювань за здоров’я «своїх», як лагідно і по-материнськи ніжно називає вона сама підопічних студентів, Надію Миколаївну бентежить ще й те, що цьогоріч училище покидають дев’ятеро красенів-випускників. Мовляв, без них усі виступи будуть не такими яскравими…

Рідко трапляються на шляху люди із таким яскраво вираженим душевним теплом. Тому із упевненістю можу сказати, що вона – не тільки приклад хорошої медсестри, а й приклад прекрасної людини.

Оксана Кириченко