Говорять, що вчителем потрібно народитися, і що вчитель – це не професія, а велике покликання

Педагог у другому поколінні, патріот, захисник Батьківщини, займає посаду директора Веприцької школи. Він побував на війні, своїми враженнями поділився і з нами:

«У 2014 році у зв’язку з подіями в Україні записався у добровільний батальйон «Січ» на базі Київського МВС, швиденько розрахувався з роботи (працював учителем у Сарській школі) і відразу ж поїхав на 2 місяці на навчання в Київ. Після цього майже 14 місяців проходив військову службу в зоні АТО.

У нашій бригаді майже всі були однопартійці, ідейно мотивовані люди. Був у Слов’янську, Кураховому, Пісках та Авдіївці. На війні відчуваєш постійний адреналін, про страх не було коли і думати. Обстріли настільки швидко відбувалися, що не встигаєш злякатися, мабуть, тому, що все було свідомо і добровільно. Відчувалася підтримка і з боку побратимів. Мабуть, завдяки цьому, було не так уже й важко. Із рідними також постійно підтримував зв’язок. Велика вдячність волонтерам, вони забезпечили нас практично всім, починаючи від екіпіровки і закінчуючи продуктами харчування. Держава видала тільки зброю, і то яка там зброя….

Шкода, що люди, які побували на війні, розчаровуються і не зовсім розуміють, за що та заради кого ризикували своїм життям».

Сергій Пустовгар розповів нам, як йому працюється на новій посаді:

«Після повернення з війни мені запропонували посаду директора Веприцької школи, від якої я не зміг відмовитися, ще веду уроки захисту Вітчизни. Хоча на даній посаді знаходжуся близько 4 місяців, а відчуття таке, ніби вже рік».

Поведінка дітей зумовлена не лише їхнім вихованням, а й ставленням до них учителів. Сергій Пустовгар говорить, що серйозних проблем з дітьми не бачить, «бувають і непосидючі учні, але до кожного можна знайти свій підхід». Зізнається, що «теперішній час диктує нові вимоги як для вчителя, так і для учня, а наша система освіти залишилася на рівні минулого століття. Щоб добитись якогось результату, потрібно заохочувати в першу чергу вчителів, бажано в грошовому еквіваленті».

Приємно, що у молодого директора школив планах на майбутнє виховати гідних громадян у дусі патріотизму. Як людина, мріє про сім’ю, про відпочинок і машину.

Поспілкувавшись із молодим директором, розумієш, що можна стати вчителем з великої літери, але для цього потрібні дві речі – любити дітей, навчаючи їх, та постійно вчитися самим.

Оксана Руденко

Народився та виріс у Гадячі. Після закінчення школи навчався в Сумському державному педагогічному університеті ім. А.С. Макаренка. Уже на 5 курсі працював у Сарській спеціалізованій школі, де вів предмети історії, англійської мови та світової літератури. З 2010 року член партії «ВО «Свобода».