«Москаль мені не брат»

Ця цитата із російського фільму «Брат-2» взята мною недарма. Усі ми пам’ятаємо з дитинства майже віковічну баєчку, придуману старшим російським братом про глибоку слов’янську спорідненість трьох братніх народів. Ех, усе росіянам хотілося приєднати себе «бєзродних» до древніх, елітних, європейських народів. Ще Катерині було соромно усвідомлювати, що вона вийшла заміж за нащадка фіно-угорського племені Петра, тому і дала вказівку російському історику Карамзіну підчистити історичні матеріали і внести «вєлікій русскій народ» у список слов’янських, а отже європейських народів.

Хто більш-менш цікавиться історією, зможе побачити, що вийшло не зовсім. Важко сховати походження більшості російської знаті із фіно-угорських племен, мордви, м’якоші та ін.

Тут нещодавно читаю: російське видання «Власть» опублікувало «дослідження генофонду російського народу», яке підтвердило вже давно відому в Україні версію, що росіяни не є слов’янами, а відносяться до угро-фінської групи, але інтерес не в цьому, а в тому, що цей факт повинен радикально змінити ідеологічні засади «Русского мира».

У нашій країні багато говорилося і говориться про важливість інформаційної складової у системі національної безпеки України. Війна триває тільки в тих регіонах України, де російська пропаганда масово викосила українство із свідомості місцевого населення, а натомість щедро засіяла його побрехеньками про руський мір. Але повернемося до дослідження, яке проводилося Медико-генетичним центром Російської академії медичних наук. Визнавши факт, що росіяни – не слов’яни, а фіни, вони і тут примудрилися все перекрутити і перебрехати, заявивши, що й українці нібито теж слов’янами не є. Виявилося, що генетично населення Східної України – це фінно-угри, тобто «східні українці практично нічим не відрізняються від росіян, комі, мордви, марійців».

У цій образливій заяві насправді таїться величезна небезпека. Це фактично інформаційна бомба, яку росіяни закладають із розрахунку на тривалість ведення війни на Донбасі, і яка зараз із силового протистояння переходить у політичну та інформаційну площину.

Саме на цьому псевдонауковому відкритті про нібито етнічну ідентичність східних українців із росіянами можна надалі вибудувати ціле ідеологічне обґрунтування, яке виправдає війну на Донбасі,  і що нібито штучно розділений єдиний етнос абсолютно природно забажав возз’єднатися, обнятися з «вєлікім русскім братом».

Дуже хочеться нагадати російським вченим і нашим читачам про перших переселенців у ці тоді пустельні місця – козаків, які втікали із Центральної України і ніяк, навіть теоретично, не могли бути комі, мордвою, марійцями і відповідно росіянами. Більше того, саме цих нащадків українських козаків, починаючи з часів Катерини, Росія методично знищувала, при цьому моментально на звільнені землі масово заселяли переселенців із Росії, тобто ту саму мордву, чудь і марійців. Загляньте у старі карти, назви поселень лише на український манер. Це вже потім із 1795 року, коли цариця підписала указ «об устроєнії літєйного завода в Донецком уєзде і на речке Лугані», понаїхало туди народу з Росії піднімати промисловість. Окремо згадаємо 30-ті роки минулого сторіччя, коли великі території, у тому числі Східної України, спочатку «звільнили» від споконвічно проживаючого етносу штучно створеним російськими більшовиками голодом, а після масово заселили росіянами, які нібито і представляють зараз даний регіон. Після війни 1941–1945 років, коли тюрми були переповнені кримінальними елементами, а сотні тисяч бійців, які були в полоні чи потрапляли в оточення, людей, що поверталися із Німеччини з примусових робіт, а також самих запеклих ворогів радянської влади – воїнів УПА та бандерівців – уже нікуди було «саджати». От тоді усім отим відморозкам радянське керівництво запропонувало: «гнити у тюрмі чи у шахті». Більшість вибрало шахти – і потяглася нова хвиля російських переселенців на багатостраждальний Донецьк та Луганськ.

Для нас, українців, досить важливим є визнання самих авторів дослідження, що їх результати в пух і прах розгромили горезвісний міф про «трьох братніх слов’янських народів», і що повинно повністю і ґрунтовно ментально відокремити українця від росіянина. Пора давно зрозуміти, що росіянин – це не те що не брат українцеві, навпаки, це його ідеологічний ворог, який із моменту свого зародження в болотах Московії завжди дивився на Україну, як на ласий шматочок, і постійно намагався поневолити її. Це триває так багато століть, що росіяни навіть придумали казку про братні народи, щоб легше було пояснювати усьому світу про постійні утиски і бажання пограбувати і привласнити чужі їм українські землі та майно, імена великих письменників і  винаходи вчених, вихідців з України тощо. Дуже важливо, щоб представники засобів масової інформації широко висвітлили це без перебільшення серйозне з ідеологічної точки зору питання і допомогли нашим людям усвідомити, що час остаточно визначитися, хто і кому брат, та геть відвернутись від вікової спайки із золотоординської Росією, таки повернутись обличчям до європейських цінностей, прав і свобод, а по суті – до європейської культури.

Валентина Йотка