Наркоманія — звичка чи хвороба?

На жаль, тема наркоманії давно стала звичною і зрозумілою більшості громадян нашої країни. Уже давно відомо, що не менше половини молодих людей хоча б один раз вживали той чи інший наркотик. Із ЗМІ ми отримуємо вичерпну інформацію про згубність наркотиків як для кожного потенційного споживача, так і для нації в цілому. Однак поширення наркоманії продовжує зростати. Причин поширення безліч.

Наркоманія (від грец. Narke – зціпення, сон + mania – безумство, пристрасть, потяг) – хронічне захворювання, що викликається зловживанням лікарськими або нелікарським наркотичними засобами. Як показує аналіз, ця проблема не замикається в рамках якихось спільнот, члени яких повністю деградували у соціально-моральному відношенні. Це зло охопило практично всі громадські групи і вразило представників найбільш дієздатної частини населення. Наркоманія поширена головним чином серед чоловіків у віці до 35 років, які проживають в містах (третина з них – молодь до 25 років). Хоча наркоманія є передусім міською проблемою, географія вживання наркотичних засобів розширилася, згубна пристрасть проникла навіть у віддалені сільські райони. З точки зору рівня освіти наркомани мало чим відрізняються від своїх однолітків: переважна більшість (83,3%) має середню чи вищу освіту, 61,7% працюють, 5,8% навчаються, не працюють і не навчаються 24,8%. Велика  питома вага і раніше судимих (46%): майже кожен другий був покараний за злочин, пов’язаний з наркоманією, а кожен четвертий — за незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевезення.

Наркотична залежність – це необхідність систематично приймати речовини, що змінюють психічну регуляцію організму. Сам вираз «залежність від наркотиків» здається досить дивним, бо хіба може організм залежати від речовин, які є отруйними? Виявляється, може. А як залежність виникає? За рахунок особливостей своєї хімічної будови, наркотику вдається впливати на обмінні процеси, що відбуваються в клітинах мозку, і викликати ейфорію. Однак у результаті такого впливу зв’язок між клітинами порушується, і клітини вже не можуть нормально взаємодіяти одна з одною без наркотику. Людина починає відчувати дискомфорт, дратівливість, виникає відчуття нездужання. Після прийому наркотику, який на певний час відновлює порушені ним же хімічні зв’язки між клітинами мозку, ці симптоми зникають, поліпшується настрій і т.д. Але все це – лише перепочинок, і як тільки дія наркотику закінчується, хвиля поганого самопочуття та настрою знову накочує. Людина опиняється в замкнутому колі, вона використовує наркотик для того, щоб позбавитися від неприємних переживань і відчуттів, а використання  одурманюючої речовини все більше і більше підсилює ці неприємні відчуття.

Робота організму дійсно тепер залежна від наркотику, і у людини формується наркотична залежність, що вважається хворобою. Симптоми початку залежності найчастіше виявляються непомітними для людини, що вживає наркотик. Наркозалежні самовпевнено вважають, що контролюють процес: «коли захочу – кину», не підозрюючи, що вже опинились «на гачку». Не існує наркотиків, які б не викликали залежності, і не існує людей, для яких наркотики не були б небезпечні.

Використання наркотиків – вкрай небезпечний експеримент. Лікування ж психічної та фізичної залежності – процес дуже складний і тривалий. Тож нехай ніхто і ніколи не випробовує свій організм на «залежність від наркотиків». Не будемо заробляти собі хвороби, яких могло і не бути, наприклад ВІЛ, гепатит С і таке інше. Людина, котра народжується – нехай живе здоровою.  

Л. Резниченко, райнарколог