Майдани неминучі

Редакції газети «Базар Медіа в Україні»

Наступає опалювальний сезон, самий критичний за 24 роки незалежності час, неспокійний і тривожний, коли кожен простий українець завдяки захмарному росту комунальних послуг поставлений перед ділемою – платити і голодувати чи їсти і не платити.

Я хочу показати на власному прикладі плати за газ, як уряд в цьому році «ощасливлює» мене своїми подачками – субсидіями.

За останні 5 років середньорічне споживання газу у нашій сім’ї становить 1700-2000 м³ за рік. Для розрахунків я взяла дані за останній 2014 рік.

За цей рік нами спожито газу на опалення і приготування їжі 1874 м³,

у  тому числі: у холодну пору (січень-березень, жовтень-грудень) – 1789 м³.

у теплі весняно-літні місяці – 85 м³. Сплачено по старих цінах за рік 1340 грн. Враховуючи те, що в нас пенсія трохи більша, ніж 1700 грн, обов’язковий процент сплати за газ згідно розрахунку субсидії по нових цінах становить 12,43%, а розмір обов’язкового платежу по нових тарифах становить 485 гривень за місяць холодної пори. Таким чином, розмір оплати за газ по нових тарифах становить: у зимовий період –  485 грн х 6 міс. = 2910 грн, у літній період – 85 м³ х 7,188 = 519 грн. Разом – 3429 грн. Таким чином, згідно субсидії і нових тарифів на газ уряд, крім того, що лишив нас, дітей війни, 25% пільги, так ще й витягнув із нашої пенсії 3429 – 1340 = 2089 грн.

І це при тому, що всі ми споживаємо в житлово-комунальному господарстві на 90% газу власного видобутку, вартість якого значно нижча, ніж та, яку нам сьогодні нав’язав уряд Яценюка. І це лише за газ, не враховуючи інші комунальні послуги. А попереду ще неодноразове підняття цін.

Інше питання – усі облгази в Україні належать не державі, а олігархам. Тоді ж з якою метою уряд планує підвищити і так захмарні прибутки наших олігархів, здираючи останню сірячину з українського селянина і робітника? Чому ніхто, і наші законодавці з Верховної Ради, не ставлять питання повернення у державну власність награбованого шляхом ваучерної «прихватизації» народного майна? Чи не настав час Гонтів і Довбушів у нашій новітній історії? У чому ж причина таких дій нашого грабіжницького уряду? Як говорить російське прислів’я: «…А ларчик просто открывался».

Нинішня влада в Україні – не патріотична, їй не болить. Кожен день керівництво нашої країни наче доводить нам: «Красти – це вигідно».

Ті, хто в нашій Верховній Раді, в уряді, в Адміністрації Президента, – це тимчасові правителі, квартиранти. Вони прийшли і пішли. Їм усе рівно, що буде далі. Як вони раніше продавали обленерго і облгази нашим доморощеним олігархам, так і російським бандитам по цінах, занижених у 5-10 разів, так вони продовжують діяти і тепер. Їх ніхто не карає. І виходить, що в нашій країні бути злодіями – модно і престижно.

Зовсім недавно колишній голова КРУ Годієнко на підставі проведених ревізій доповів суспільству і Верховній Раді, що в уряді Яценюка виявлені крадіжки і зловживання на суму 7,5 млрд грн. І що ж відбулося – «буря в стакані води»: пошуміли, усе зам’яли, Гордієнка відправили у відставку. Тиша і благодать.

А зовсім недавно відомий волонтер, громадський активіст Олексій Мочанов в одному із інтерв’ю розповів:« Декілька тижнів тому у Арсенія Петровича була закрита вечірка, де він відзначав свій перший мільярд. І не просто «все рівно, що війна», а саме війна дозволила йому заробити його. Там були близькі люди, які допомогли і про себе не забули». Ще Мочанов додав, що в Україні, як і раніше, найбільша кількість мільярдерів, не дивлячись на той факт, що країна практично є однією із найбідніших в Європі».

А ось витяг із Інтернет-газети «УП» за 15 вересня 2015 року: «Депутат від «Народного фронту» Ігор Котвіцький забув дописати в декларацію за 2014 рік суму на рахунках у банках 970,92 мільйонів гривень. На запитання журналіста «Радіо Свобода», звідки Котвіцький узяв понад 900 мільйонів гривень, він відповів: «Це до бухгалтера питання, людина помилилася і виправила помилку. Це гроші, які багато років лежали на рахунках у банках, а не виникли нізвідки. Це механічна помилка». Котвіцький є бізнес-партнером сім’ї міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова. Був членом спостережної ради – віце-презитентом ПАТ «Інвестор», (головою наглядової ради – президентом ПАТ «Інвестор» до 2013 року був сам Арсен Аваков), а зараз цю посаду обіймає його дружина – Інна Авакова.

Згідно з офіційною інформацією, станом на 2013 рік Інна Авакова володіла 42,06% акції ПАЕ «Інвестор», 1,69% належали сину Олександру Авакову, а 9,566% мав Котвіцький. Ось така бухгалтерія і така країна.

Сьогодні українці дуже незадоволені практично всіма аспектами життя і розвитку України, а також діями влади. 67% населення вважають нинішнє суспільство несправедливим, і лише 5% вважають навпаки. 47% населення вважають ситуацію в країні вибухонебезпечною, 83% українців не задоволені останніми подіями в країні, і лише 0,2% повністю задоволені українською владою. Сьогодні влада повинна пам’ятати, що вона власними діями кратно збільшує шанс побачити біля своїх шикарних маєтків натовп, який кричатиме: «Грабуй награбоване». І охорона маєтків нічого не зможе вдіяти, бо в натовпі будуть «калаші», гранати і гранатомети. Сьогодні є дві прості фундаментальні причини, по яких люди вважають, що в нас нічого не змінилося після Революції гідності і повалення влади Януковича: ніхто не покараний за очевидні злочини, нові люди у владі крадуть, і багато.

Наші люди готові витримати багато чого, якщо вони розуміють, що зміни справедливі, якщо вони для всіх, якщо всім становиться важко. Але коли одним тяжко, а іншим можна, як і раніше, красти і грабувати, якщо одним потрібно жити по-новому, а другим  можна і по-старому, якщо ніхто не покараний за велику кількість очевидних злочинів останніх років, то за що ж ми терпимо, – запитають люди.

І тому сьогодні наше суспільство дозріло до того, щоб зрозуміти, що час мародерського збагачення пройшов – проти цього народ, Україна і Бог.

А всілякі обленерго, облгази, усі ці захід/дніпро/донбасенерго та всі інші укртелекоми/металургійні комбінати/збагачувальні шахти – усе, із чого складаються активи української олігархії, все те, що було «прихватизовано» на фальшивих конкурсах із підставними учасниками або взагалі внаслідок рейдерських схем, ПОВИННО БУТИ ПОВЕРНУТО В ДЕРЖАВНУ ВЛАСНІСТЬ за схемою реприватизації «Криворіжсталі».

Але як це зробити? Єдиний спосіб, який винайшла Україна для контролю над владою, – Майдан, і до тих пір, доки в нас не пройде деолігархізація і не запрацюють справжні державні інститути – суди, парламент, правоохоронна система, справжня виборча система – МАЙДАНИ НЕМИНУЧІ!

І я вірю в це, навіть якщо для цього необхідні будуть роки і десятиріччя.

Світлана Гейко, м. Гадяч, 16 вересня 2015 р.