Перекриті дороги, або «западло» половині села

Чи часто ви їздите автомобілем? Якщо так, то ви б мали знати і ціни на пальне, які ой як не радують, а просто таки спустошують гаманці простих людей. Та  виходу немає, особливо якщо ви живете далеко від роботи. Тож крути – не крути, доводиться заправлятись «золотим» бензином. Тепер у людей єдина мета – зекономити.  Автомобілісти їдуть куди завгодно, тільки щоб дорога була коротшою. Та дуже часто і короткі шляхи стають недосяжними…

«Була раніше дорога, а тепер перекрито…» – із розпачем розповідають жителі Красної Луки.

Селяни скаржаться, мовляв, керівник місцевого сільськогосподарського підприємства, керуючись невідомими причинами, перегородив короткі шляхи від села до міста. Люди довго мовчали, терпляче об’їжджали довшою дорогою. Та все ж, переборовши страх, вирішили поділитись своїм невдоволенням.

Щоб переконатись на власні очі, ми вирушили шукати ті перекриті дороги. Ще на в’їзді у село ми зустріли жінку. Вона першою підтвердила скарги односельців, каже, що за комплексом була дорога, а віднедавна вона перекрита плитами. Чому – ніхто не знає. 

Прямуємо далі – дорога ідеальна як для невеликого села. Рівненький асфальт без жодної ямки. Та, як не дивно,  майже перед виїздом на  основну дорогу «красуються» кілька бетонних плит.  Далі проїзд закрито.

Повертаємось назад. Дорогою, що веде до кладовища, нам зустрічається жінка, яка поле город. Зупиняємось коло неї, заводимо розмову. Від неї дізнаємось, що до траси на Гадяч нам не доїхати, адже перед самим виїздом на неї ґрунтова дорога перекопана трактором. Жінка бідкається: раніше усі з цього «кутка» села у місто цією дорогою їздили. Це і часу економія, і бензину. І на кладовище цим шляхом діставались, і на грядки. А тепер приходиться «накидати» добрячий круг…

Діставшись до «кінця» ґрунтовки, слова жителів села підтвердились наяву – саме перед асфальтною дорогою, що веде на Гадяч, чорніла купа землі. Поряд дорога, що веде до того ж комплексу, також перегороджена залізним ланцюгом.

Раптом навпроти нас зупиняється авто. Водій підходить до нас і, нічого не запитуючи, починає сваритись: «Коли вони вже понаїдаються? Усе тягнуть і тягнуть із нас. Я так вважаю: спочатку лад у селі наведи, а потім порядки встановлюй. Каже, «крадуть», так я, як захочу вкрасти, то і через закриту дорогу вкраду! А так, зробили «западло» половині села…»

Таку емоційну сповідь ми почули. Виявилось, чоловік також житель Красної Луки. Побачивши нас, він вирішив, що ми, як і багато інших, не знаючи, що дорога перекопана, поїхали через кладовище і тепер застрягли. От він і спинився, аби допомогти.

Щоправда, ґрунтовка виявилась зачиненою не для всіх. Окремі, так би мовити, «посвячені» у курс справи особи знають, що ланцюг поруч із ровом землі накинутий нещільно. І його, за бажанням, можна легко зняти… Тому нам не довелось повертатись, і ми спокійнісінько  виїхали цією дорогою.   

Що ж, ми все побачили. І якщо із загородженою  дорогою біля відстійника ще можна змиритись (як-не-як частина господарства!), то з дорогою через кладовище зовсім не зрозуміло. Що послужило метою її перекриття?

Із цим питанням ми і звернулись до «хазяїна села», як ласкаво його називають самі краснолучани, і за сумісництвом голови Гадяцької райради Володимира Нікітенка.

Він пояснив, що дорога через відстійники перекрита з метою запобігання травмування людей, адже самі споруди дуже старі і не в найкращому стані. Іншу, ґрунтову дорогу через кладовище, перекопали, керуючись іншою причиною – віднедавна на господарстві почастішали випадки крадіжок. Тому дорогу перегородили ланцюгом, який, зі слів Володимира Павловича, легко знімається, і про це повинні знати у селі (не зрозуміло тільки, як це врятує від злодіїв). А поруч перекопали, щоб під час дощів машини не розбивали об ті ж залізні стовпчики, на яких і висить ланцюг.

От така плутанина. Виходить, що колишній голова СПОП «Нива» просто так дбає про своїх земляків і рідне господарство. І бетонну загорожу з дороги, до речі, пообіцяв прибрати.  

Олександр Товстий

Оксана Кириченко