У військовому госпіталі

По-душевному теплим і, незважаючи на примхи київської погоди, сонячним та привітним став день першого квітня для невеликої групи волонтерів із Гадяча. Ми відвідали поранених бійців у Центральному госпіталі Міністерства оборони України та допомогли у вирішенні питань протезування земляку Володимиру Доносу. Відвідали палати хірургічного, гнійного та судинного відділень, мали зустрічі з воїнами, подарували їм березовий сік від гадяцької громади, а також вироби учнів та майстрів Опішнянського колегіуму мистецтв – паперових янголів-охоронців, продукти харчування. І хай не всі могли поставити свій підпис на прапорі України – подарунок для учнів гімназії імені Олени Пчілки, – але щасливі і радісні, попри біль і душевну напругу, воїни відчули тепло і увагу привезені їм із Гадяччини.

Я бачив у житті багато, але побачивши дружбу, увагу, тепло і щирість, яку дарують волонтери госпіталю пораненим бійцям, упевнений – таке не забудеться. А як вони, волонтери, медперсонал, лікарі, зустріли Доноса. Сьогодні він був одним із нас, його дружина Ярослава ще раніше була «зарахована» до штату волонтерів.

Для нас стала несподіванкою зустріч із волонтером «Шаманом», який надавав допомогу майданівцям, а в період перебування в госпіталі нашого земляка приділяв йому всебічну увагу і допомогу. А ще я відвідав свого племінника Тараса, який після численних поранень знаходиться на лікуванні та має надію повернутися на передову. Йому телевізійники одного із центральних каналів подарували військову форму і берци взамін утраченої.

Я побачив у роботі нашу молодь і старших, досвідчених людей. Із такими Україна подолає всі труднощі.

Сьогодні читаю, чую багато думок – вони протилежні. А чому б не запитати СЕБЕ: що Я зробив для вирішення багатьох питань, які поставило сьогодення?

Україна – нездоланна, Україна вистоїть! Слава Україні!

Олександр Зозуля