На 8 Березня – кришталева ваза

Це чорно-біле фото зроблене на Півночі в далекі 1970-ті роки. На ньому – Клара Пашнєва зі своєю напарницею-кухаркою. Це вони у холодні зимові дні зігрівали гарячим борщем хлопців-буровиків.

– А які були морози – градусів до 60!.. А треба ж 4 рази вдень погодувати, – згадує Клара Пашнєва.

На роботу за тисячі кілометрів від рідної Полтавщини вона збиралася 2 тижні. То капустки підкупить, то кропу, морковки, усіляких спецій та вітамінів… Збере сумку і відправляється в Харківській аеропорт.

Працювали у Республіці Комі вахтовим методом: 2 тижні вдома, 2 – на роботі. Тому й називали їх із гумором «літаючими».

Пам’ятає Клара Павлівна і те, як вітали хлопці з 8 Березня.

– Майстер обов’язково вручав подарунки. Кришталеву вазу колись подарували…

У грудні Клара Пашнєва святкувала 75-річний ювілей. За прожиті роки було всього, та все ж їй є чим похвалитися: і дбайливими дітьми, і вдячними онуками… Уже й правнучку цьогоріч повела у перший клас. 

«Добираюся «11-тим», а взимку – на оленях»

Майже 15 років не скидає білого лікарняного халата Галина Іванівна Темченко. Закінчивши Криворізьке медичне училище, пройшла школу молодого бійця в Гадяцькій травматології.

– Казали мені: якщо витримаєш – будеш працювати будь-де, –  дзвінкий сміх розноситься по невеличкому сільському ФАПі.

Вона, сонячна і привітна, таки витримала, набралася досвіду, а потім – декретна відпустка і робота в Бірках.

Галина Іванівна проживає у Сватках, щоранку прямує до фельдшерсько-акушерського пункту пішки. Її запалу та енергії не надивуються односельці.

– Добираюся «11-тим», а взимку – на оленях, – жартує медсестра. – Пішки – хвилин 20-30.

– Та не прибідняйся, де там 20-30 – більше 40! – підхоплює розмову один із пацієнтів.

– Буває, дуже довго йду, бо зупиняють односельці, я ще й по дорозі консультації роздаю. У мене ж у сумці медикаменти, тож усе на ходу, – розповідає Галина Іванівна.

У неї на обліку 270 людей. Зранку – робота у ФАПі, після обіду – на виклики.

– За день щонайменше 4 двори обходжу – крапельниці, уколи… Виконую призначення лікаря. Із пацієнтів найбільше пенсіонерів, діток мало. До року – тільки 1 хлопчик, – говорить медсестра.

Виїжджає Галина Іванівна і на нічні виклики.

– Хоча їх обслуговує «швидка», але не відмовляти ж. Телефонують, просять про допомогу. Бувало, привезуть у Бірки, машина обламається – і доводиться пішки йти серед ночі, – сміється.

Попри нелегку роботу сільська медсестра не втрачає оптимізму – завжди усміхнена і з гарним настроєм. Мабуть, не дарма, бо чи не один це із еліксирів здоров’я? 

Жінка-весна

Її по праву можна назвати так лише тому, що день народження Олена Грищенко святкує … 8 березня. Весняна пора дарує музичній душі жінки (Олена Дмитрівна працює концертмейстером в училищі культури) не одне свято. Чого тільки варте 1 березня – Всесвітній день котів, яких вона просто обожнює.

– Колекціоную фарфорових котів. Привожу їх із різних куточків світу, – хвалиться Олена Дмитрівна.

Таких сувенірів має вже більше двох десятків. Привозить їх із закордонних подорожей.

Де тільки не побувала пані Олена – і в Німеччині, і у Франції, Австрії та Польщі…  Із-за кордону привезла Олена Дмитрівна й ідею вечірки. У перший день весни запросила своїх подруг, колег із музичної школи, на посиденьки, де всі, хто прийшов на гостину, обмінялися «подарунками». Жінки приносили з дому книги, посуд, парфуми, біжутерію та одяг – кожен отримав річ до душі.

– Просто захотілося зробити щось оригінальне і приємне, – ділиться Олена Дмитрівна. – Мені в подарунок дісталися вінтажна сумочка, набір сережок із бусами та парфуми «Шанель № 5».

Річ, на яку претендували кілька чоловік, жінки розігрували, як лот. Потім організували солодкий стіл. За чаєм ділилися ідеями по дизайну, говорили про мистецтво та подорожі і, звичайно ж, про котів. Бо всі подруги Олени Грищенко мають домашніх улюбленців. Тож гадячанки знайшли собі ще одну тему для розмови.

Ось так жінка-весна подарувала чудовий настрій та порадувала подруг приємними подарунками.