«Відстріл собак тільки після відстрілу влади»

Такий коментар залишила гадячанка в соцмережі під час обговорення топ-теми останніх тижнів. Зграї собак (наголосимо – не лише безпритульних) не дають спокою жителям міста. Весняний бум, який, до речі, знову активізується восени, підриває настрої гадячан. Деякі навіть стають не менш агресивні за тварин (свідчення цьому лайки та перепалки в обговоренні). Але питання балачками не вирішується. З огляду на все, є три варіанти боротьби з проблемою. Спробуємо їх розглянути.

Варіант №1 – «Відстріл»

Найдієвіший? Сумніваємося. Результат показовий, але тимчасовий. Проблемними залишаються питання утилізації, а це, відповідно, кремація задля уникнення подальших епідеміологічних проблем.

Найдешевший. Можливо. Але хто потрапить під кулі – бродячий пес чи собака, втрачений господарями? І чи не стане це прикладом людської жорстокості?

Незаконний. Відстріл бездомних собак виходить за рамки українського законодавства і кваліфікується як жорстоке ставлення до тварин. Убивати тварин допускається, але лише хворих на особливо небезпечні захворюванням.

Останнім пунктом і керується міська влада, намагаючись бути законослухняною.

Варіант №2 – «Стерилізація + притулок»

Представники районної громадської організації «Врятуйте наші душі» уже втомилися оббивати пороги. Куди тільки вони не зверталися зі своїм баченням проблеми – до колишньої та нинішньої районної влади,  мерії,  народного депутата…

– Порушуємо питання і відлову, і стерилізації, і створення притулку. У минулому році ледве добилися того, щоб прийняли на сесії міськради правила утримання домашніх тварин. Але так їх ніхто не дотримується, ніхто не контролює. Це все лиш на папері. Якби люди слідкували за своїми улюбленцями, такого б не було. Подивіться, майже всі собаки бігають з нашийниками, а отже вони домашні. Ми безпритульних усіх знаємо, – говорить Наталія Дорогань.

За її словами, необхідно проводити реєстрацію тварин, щоб ті були проштамповані, з бирками, – тоді легше розпізнати, домашній пес чи ні. І відповідно штрафувати господарів.

У  2014 році громадській організації таки виділили земельну ділянку під притулок. У майбутньому він би  мав знаходитися в районі очисних споруд колишнього м’ясокомбінату.

–  … Але таке враження, що кинули нам кістку – і все. Ми вже почали облаштовуватися. Нам допомогли з деревом на будки, домовилися про сітку, поставили стовбці. А Держкомзем забракував ділянку, мовляв, не відповідає нормам — не дотримується дистанція від житлових масивів. Тетяна Миколаївна знала, що діла не буде, – зітхає Наталія Борисівна.

А поки небайдужі гадячани утримують безпритульних тварин удома – годують, підліковують, виходжують їх, а потім віддають у добрі руки. Господарі знаходяться – навіть із сіл приїжджають по сторожів.

– Є люди, які, попри скруту, купують кісточки і підгодовують вуличних тварин. Вони просто по-іншому не можуть, бо їх жаль. Але хочу сказати, що собаки ж з неба не впали. Це результат нашої безлюдяності. Є ж методи стерилізації, контрацепції, звичайно, усім цим треба займатися. 

За підрахунком волонтерів, витрати необхідні на відлов, стерилізацію, ідентифікацію  та забезпечення тимчасової перетримки безпритульних тварин. Головне – дати тварині шанс, а вже потім, якщо вона нікому не потрібна, застосувати евтаназію.

– Зрозумійте, ця проблема буде виникати постійно. Природна ніша весь час заповнюватиметься. Поки ми не навчимо людей відповідально ставитися до тих, кого вони приручили, результату не буде.  За кордоном собаку чи кота не заведеш – потрібно брати дозвіл на те, що ти дійсно можеш їх забезпечити, утримати. А це недешеве задоволення, – говорить Наталія Дорогань.

Варіант №3 – «Хай собі бігають»

Такий ексклюзивний метод боротьби присвоїли гадячани міській раді. Відстріл суперечить букві закону, а притулок – не по кишені Гадяцькому бюджету. Хоча відповідь Тетяни Савченко на недавнє звернення громадської організації містила ось такий абзац:  «На державному рівні внесені пропозиції про децентралізацію влади в державі, і якщо при вирішенні цього питання місцеві бюджети дійсно отримають краще фінансове забезпечення вже на 2015 рік, тоді питання поводження з безпритульними тваринами в місті Гадячі зможе бути одним із ключових у плані реалізації». Останні слова звучать багатообіцяюче. Та чи не забудуться вони разом із самою проблемою, як тільки стихнуть природні інстинкти тварин? Хоча… до осені не так і довго. А там – «Наша пісня нова…»

Олена Савченко 

Редакція також схиляється до ініціативи створення притулку. Спільними зусиллями його можна було б обладнати, тим більше, що в громадської організації були спроби залучити до співпраці підприємства та організації. За словами Наталії Дорогань, найбільше фінансів потрібно саме на утримання тварин – їх годівлю та лікування. Хоча у ветлікарні погоджуються робити ту ж саму стерилізацію безкоштовно, кошти потрібні на купівлю медикаментів.

Що стосується харчування тварин. Насправді це питання також можна вирішити. Невже в дитсадках, які знаходяться на балансі міськради, не залишається ні шматочка хліба? Погодьтеся, недоїдками з шести садочків можна прохарчувати безпритульних собак і котів.

У 2015 році до районної лікарні з приводу укусу собаки звернулася 1 людина (за даними ЦРЛ).

У 2014році — 75 осіб, з них дітей – 17. У 2013році зареєстровано 63 звернення, з них дітей -11 . У 2014 р. підтверджено сказ у 2 тварин (собаки), від яких постраждали 3 особи. У попередньому 2013 р. сказ серед тварин  не зареєстровано (За даними Гадяцького міжрайонного Управління    Держсанепідслужби).

Ми запитали гадячан про їхнє бачення проблеми

Олександр Сергійович

– Ні-ні, варіант «хай бігають» не проходить. У нас же й діти малі. Треба стерилізувати. У мене донька кішку стерилізувала. Якби відловлювати у вольєр, але ж хто їх буде утримувати? У нас грошей немає. Он у нас дві собаки є дворові. Вони дружні, ми їх підгодовуємо. Чужі сюди не ходять. Як прийдуть, то наші ганяють.

Микола й Костянтин

– Притулок треба робити, і тільки. Як же їх знищувати? Ось ішов недавно, дивлюсь, дівчинка де і недалеко – зграя собак. Я спеціально постояв, щоб вона пройшла спокійно. Так, небезпечно, але ж не відстрілювати.

– Уже давно треба той притулок створити. Скільки грошей використовуємо без толку. Так, притулок – це гроші. Чим годувати? Усе одно ж люди викидають на смітник продукти, а так, може, й підгодовували б.

Адріанна і Олена

– Притулок треба, але треба ж його утримувати. Відстрілювати – ні, це шкуродерство. Жаль тварин. І щоб бігали, не хотілося б. У мене п’ятеро дітей, найстаршій 12 років. Коли їй було 4 роки, вони з папою гуляли в дворі. Жила там собака, навела цуценят, захищала їх і вкусила малу. Ну то і їх жаль, але ж і не знищувати. Було б добре, якби був притулок.

Петро і Наталія

– Відловлювати їх треба і здавати в притулок. Це живі ж тварини. Хай би жили собі.

Фото Оксани Кириченко