22 січня – День Соборності України

Соборна мати Україна – одна на всіх, як оберіг

Українська мрія – єдність, свобода і незалежність. Основа державності, якої споконвіку намагалися позбавити цю прекрасну частину земель усі її так звані сусіди, прикриваючись «високими» інтересами, час від часу набувала цілком ясних обрисів. Так сталося і на початку 1918-го. У цей січневий місяць у запалі революційних змін була створена Українська Народна Республіка, відома як УНР.

Більш того, на тих територіях, які входили до складу колись потужної Австро-Угорської імперії, була утворена ЗУНР – Західноукраїнська Народна Республіка. Уже до кінця року, у грудні 1918-го, у Фастові, з гарячим бажанням утілити українську мрію в реалії, лідерам цих двох держав удалося підписати своєрідний поєднувальний договір. Цей договір увійшов у нашу сучасну історію як «Акт злуки» і 22 січня 1919 року він був публічно оприлюднений у Києві на Софійській площі. На жаль, у тих складних внутрішньо– та зовнішньополітичних умовах так і не вдалося завершити об’єднання порізнених частин України. Через кілька місяців після возз’єднання більшовики захопили Київ, поляки окупували Східну Галичину, а Чехословаччина – Закарпаття.

Проте, ті вікопомні історичні події сформували підґрунтя для відродження незалежної, соборної, демократичної України та утвердження національної ідеї. 22 січня 1990 року мільйони українців вишикувалися в справжній живий ланцюг, що розтягся від Києва до Львова. Вони відзначали День Соборності, День своєї української єдності та свободи.

Поняття «соборність» з’явилось у нашому науковому і політичному лексиконі порівняно недавно. Вона не є явищем лише суто українським. Це загальна органічна ознака будь-якої нації – неодмінна умова її розвитку та процвітання. Вона означає, по-перше, об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території. По-друге, духовну консолідацію всього населення країни, єдність усіх її громадян, незалежно від їхньої національності. Нарешті, соборність невіддільна від досягнення реальної державності, забезпечення справжнього суверенітету й незалежності народу, побудови процвітаючої демократичної держави.  

21 січня 1999 року, відповідно до Указу Президента України № 42/99, День Соборності був закріплений на законодавчому рівні суверенної держави. Потім 30 грудня 2011 року, відповідно до Указу Президента України № 1209/2011 під назвою «Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят», День Свободи, який раніше відзначався 22 листопада, був об’єднаний із Днем Соборності, і свято набуло свою нову назву – День Соборності та Свободи України.

Указом Президента України № 871/2014 від 13 листопада 2014 року святу повернули колишню назву. «Відзначати щорічно 22 січня – у день проголошення в 1919 році Акта злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки – День Соборності України», – зазначено у даному указі Президента.

На виконання Указу Президента України від 22 грудня 2014 року №948/2014 «Про відзначення у 2015 році Дня Соборності України» на всій території України будуть проведені відповідні тематичні заходи, спрямовані на утвердження ідеї єдності держави та суспільства, виховання у громадян патріотизму і гордості за свою державу.

Людмила Олексієнко, провідний спеціаліст Гадяцького районного управління юстиції