Об’єднані піснею

Любов до української пісні, народних звичаїв та обрядів лежить в основі творчого життя людей, про яких я хочу розповісти, людей, які є яскравим промінчиком на тлі буденної сірості, людей світлих і гарних душею, які мають творчі, пісенні натури. Це учасниці фольклорного ансамблю «Сусідоньки» Краснознаменського СБК.

Здавалося б, часи настали нині нелегкі, безрадісні, люди навіть дивуються, скільки зараз проблем навкруги, а вони співають! Життєві негаразди в родинах, а вони співають! Роботи в кожного з них вдома ой як багато, а вони співають! Здоров’я частенько вже підводить, а вони співають! Коштів од пенсії до пенсії не вистачає, а вони співають! Інколи їх доля притисне так – вити хочеться. А вони співають…

А все тому, що для них пісня – то не лише розвага, для них пісня – то розрада, яка і допомагає пережити всі ці негаразди, відволіктись, хоч на годинку, від турбот і проблем, а інколи – щоб на хвилинку забути незагоєне горе. А все тому, що вони прагнуть зберегти свою душу живою, небайдужою до красивого і вічного, а ще – бо вони щиро закохані в українську пісню.

І так уже триває не рік і не два – 25 років! Цього року колектив, який згодом став носити назву «Сусідоньки», на чолі з директором Василем Ілляшевичем, святкує свій невеличкий ювілей. До речі, самі учасники колективу і запропонували назву, яка так добре відображає їхнє життя і творчість, бо в основі їхніх репетицій були і зостаються до сих пір сільські сусідські посиденьки. Адже на них вони завжди сходяться до оселі гостинних сусідів. Спочатку це була оселя Кривенків,  Михайла Федоровича та Ольги Петрівни, а тепер – у гостинну господу до Раїси Василівни Трофімової. Тож «Сусідоньки» – це не тільки назва цього колективу, це частина історії його створення.

Пісня «Сусідоньки», стала їх візитною карткою не на одне десятиліття, хоча в основі репертуару були і залишаються українські народні пісні. Але ми не зупиняємося на досягнутому і не боїмося експериментувати, виконуючи сучасні куплети, пісні-пародії, беручи участь у театралізаціях та виставах.

На даний час колектив налічує 13 учасників, хоча на сцені, зазвичай, вони не часто з’являються у повному складі: стан здоров’я не дозволяє,  сімейні обставини, а то й непоправна біда ввірветься хижою шулікою в їхнє життя. Але ці люди були і будуть завжди для колективу бажаними подругами, однодумцями, близькими по духу людьми. Адже вони більше, ніж просто колектив художньої самодіяльності, вони за ці роки стали родиною.

Саме це для нас, клубних працівників, і повинно бути найвищою метою. Адже головне в нашій роботі – не лише творчий результат, виступ на концертах, головне – здружити, згуртувати людей, щоб кожен відчув свою значимість, відчув поряд дружнє плече, тепло людських відносин. Щоб кожен відчував, що є люди, які чекають тебе, завжди тобі раді, з якими добре не лише поспілкуватись і поспівати, а й відчути підтримку не лише в радості, а й в біді.

Саме таким є наш ансамбль «Сусідоньки», саме такими і є його учасниці: Єфросинія Михайлівна Тараненко, Наталія Григорівна Дордус, Ольга Петрівна Кривенко, Варвара Тимофіївна Стриж, Варвара Феодосіївна Карбач, Анастасія Антонівна Онуфрієнко, Раїса Василівна Трофімова, Наталія Миколаївна Ветчинкіна, Євдокія Гаврилівна Сухоцька, Галина Олександрівна Стогній, Катерина Феодосіївна Редькін, Наталія Федорівна Лобода та Лідія Павлівна Бутко.

На превеликий жаль, наше життя не буває без печалі і втрат. І такою незагоєною раною в житті нашого колективу став наша єдина гордість і окраса – наш дорогий Михайло Федорович Кривенко. Він назавжди закарбувався світлим образом у наших серцях і теплих споминах.

Я ніколи не говорила ці слова публічно, через пресу, але сьогодні мені хочеться, щоб усі учасниці ансамблю «Сусідоньки» прочитали ці рядки:

Рідні мої, дорогі моєму серцю люди! За ті 20 років, що доля пов’язала мене з вами, ви стали частинкою мого життя, моєї душі, стали моєю другою родиною. Я щаслива, що в моєму житті є стільки дійсно близьких і рідних мені людей, від яких я завжди відчувала любов, довіру, підтримку, розуміння і материнське тепло. Від яких я перейняла і устаткувала не лише старовинні народні пісні, а й уроки життєвої мудрості. Спасибі вам за все! Я вас дуже-дуже всіх люблю і вклоняюсь перед вами і вашим талантом до землі.

Сьогодні з вашим творчим 25-річним ювілеєм я вітаю вас не лише від себе особисто. Святкові вітання вам шлють усі працівники нашого Краснознаменського СБК, учасники художньої самодіяльності, які вас поважають і шанують, а також усі вдячні глядачі, яким ви дарували всі ці роки свої пісні і свою душу. Хочемо подякувати вам за талант, за те світло, яке ви несете, співаючи свої пісні, та подякувати за небайдужість до життя нашого села, за щиру душу і любов до української народної пісні.

Із любов’ю і повагою від усіх шанувальників вашого таланту Т.П. Вертелецька, художній керівник Краснознаменського СБК