Питна вода: тарифи, якість, запитання, відповіді

При збільшенні вартості будь-якого товару збільшується мотивація поцупити його просто так, безоплатно.

Останнім часом як в засобах масової інформації, так і між самими споживачами точаться розмови про підвищення тарифів на комунальні послуги, зокрема на питну воду. І звісно ж про їх законність та обґрунтованість. І тут виникає часом більше запитань, ніж відповідей. Але чи й правда тут є багато запитань?

Якщо в газо- та електропостачанні це можна хоч якось пояснити (загальнодержавні розгалужені, громіздкі мережі, централізація, а значить ускладнення, обліку, обслуговування, контролю і т.д.), то у водопостачанні це набагато простіше. Чому? Бо всі системи водопостачання в нашій місцевості мають локальний, тобто місцевий характер, обмежуються населеним пунктом або частиною його (у деяких населених пунктах є кілька систем водопостачання, в які входить свердловина, водонапірна вежа, водомережа, облік електроенергії і, можливо, облік води, наприклад у Кр. Луці. У с. Книшівка – одна система. У м. Гадяч є міська мережа, і також в кожної потужної організації є своя система водопостачання. Це залежить від рельєфу місцевості, щільності забудови, потреб у кількості води та ін.). І тут  усі затрати на подачу води видно неозброєним оком, а значить і формування ціни може бути прозорим до сліз. Зразу хочу сказати, чим загрожує постійне і не обґрунтоване підняття ціни на воду.

1. Збільшується навантаження на бюджет. Адже широка мережа пільг і субсидій передбачає погашення значної частини тарифу за рахунок бюджету, тобто за гроші, зібрані з усіх нас.

2. При збільшенні вартості будь-якого товару, у тому числі й води, збільшується мотивація поцупити його просто так, безоплатно, якщо це можливо, що в свою чергу викличе черговий виток подорожчання, адже й такі витрати треба постачальнику якось покривати.  Згадайте історії з нашого життя пов’язані з подорожчанням ПММ, будматеріалів, запчастин, анекдотичні, детективні, і навіть кримінальні. А на воді сторожа на кожному метрі труби і на кожному крані не поставиш… Якщо ціна буде низька або помірна  – нечистий на руку споживач полінується не те щоб робити, а й думати про таке.

3. При подорожчанні води виникає мотивація використання її з інших джерел: колодязів, власних свердловин, відкритих водойм. Це нібито і нічого, але ж! Зменшується споживання, а значить доходи постачальника, що йдуть на утримання  системи водопостачання. Хочу дещо повторити резюме пункту № 2: якщо ціна буде низька або помірна, то навіть добрий господар полінується не те щоб витрачатись на альтернативне джерело води, а навіть думати про таке.

4. Використання води з інших джерел разом з економією води в зв’язку з подорожчанням призведе до погіршення якості самої води через застій її, особливо в кінцевих (тупикових) водогонах. Пригадайте смак і запах води з колодязя, де перестають інтенсивно «стягувати» воду. Тобто ми будемо пити воду не свіжу, а вчорашню, а то й позавчорашню. Свіжою вода вважається та, що тільки що піднята з глибин Землі, далі вона нагрівається в баку від сонця влітку і обмерзає взимку при малих витратах (в с. Дучинці повна башта за ніч перемерзала так, що з неї не текла вода), контактує з повітрям і металом у водонапірній вежі, із матеріалом водопровідних мереж, із відстоєм у водогонах, особливо з великим строком служби. Тому-то існує у водопостачанні аксіома: те, що вода на свердловині якісна, не значить, що вона якісна у споживача в будинку. Для довідки: 1 метр водогону діаметром 200 мм містить 31 літр води, 100 мм – майже відро, 50 мм – 2 літри. І ще одну аксіому в цій сфері згадаю: більший збір – краща вода. Тому ще раз перефразую резюме пункту № 2: навіть лінивий споживач не полінується не тільки подумати, а й вилити зайве відро під дерево чи на квіти, огірки-помідори в своєму городі, щоб підсвіжити воду, звісно ж, як буде ціна на воду низька або помірна.

То як же формується ціна? Із чого складаються тарифи на воду? Із виробничих витрат. За загальноприйнятою практикою 50% складають витрати на електроенергію, інша половина – це планові біжучі витрати: зарплата водопровідникам, ліквідація нескладних поривів, заміна-ремонт насосів, податки, щорічний лабораторний аналіз води. Це співвідношення для нашої місцевості, для іншої воно буде інше, де віддалені джерела водопостачання, інша глибина залягання води, можлива очистка та підготовка води тощо. Більш точне визначення цього співвідношення дає простий бухгалтерський підрахунок і елементарний економічний аналіз діяльності водопостачання за минулий рік. Ще можна додати декілька відсотків на рентабельність. Хоча в комунальних послугах вона повинна бути мінімальною або взагалі нульовою.

Так а що ж інше в тарифах, якщо таке є? А все інше – то від лукавого!

Тепер ще одне питання. Скільки ж електрики йде на одиницю продукції? Для нашої місцевості, де глибина залягання артезіанської води приблизно однакова: на 1 куб. метр (це на 1 тонну води) треба приблизно 1 (один) кВт електроенергії. Це написано в технічному паспорті на кожен глибинний насос, це можна перевірити по лічильнику електрики і води на свердловині або навіть по контрольному заміру накачування башти по електролічильнику і годиннику. Ціна на електроенергію відома, вона однакова скрізь, постійно росте, від цього ніде не дінешся, але не в рази, а на копійки за квартал. Це складає кілька відсотків на рік.

А що ж робити, якщо треба зробити десь якусь модернізацію, чи затратний ремонт, або заміну вежі чи значної ділянки водогону? У такому разі, якщо не вдається цього зробити за рахунок інших джерел фінансування, то це питання широко і детально обговорюється між водопостачальником і споживачами та приймається компромісне рішення про дольову участь або включення таких витрат в тарифи на воду. От і все!

Досить ефективним засобом у стримуванні росту тарифів на всі види комунпослуг, у тому числі й на воду, є тендер, тобто пошук альтернативного водопостачальника або більш досконала організація процесу водопостачання (наприклад, якщо водопровідник проживає в безпосередній близькості до свердловини, то це набагато спрощує, а отже і здешевлює оперативне реагування на зміни погоди, на збої в роботі автоматики управління і захисту насоса), тобто робота на більш вигідних умовах для споживачів.

І насамкінець треба сказати: ПИТНА ВОДА – ЦЕ БОЖИЙ ДАР і для бідних, і для багатих, і для всього живого на Землі. А значить великого бізнесу на воді робити нібито й гріх, бо заслуга наша не така вже й велика в тому, що  ми живемо в місцевості, багатій на питну воду, яка, як вже було сказано, не потребує додаткової очистки і підготовки, а лежить, як кажуть, просто в нас під ногами.

Шановні водопостачальники! Ви качаєте воду не за кордон, не в іншу область, і навіть не в інший район, а в своєму населеному пункті, тобто своїм рідним,  друзям, знайомим, братам, сватам і просто односельцям, нелегкою працею яких була створена система водопостачання. Тому якщо й треба змінити тарифи, то не соромтесь знайти час і зрозумілою мовою пояснити причини таких змін, щоб, ідучи своїм селом, не відвертаючись, дивились в очі своїм землякам. 

В.Ф. Терещенко, житель с. Книшівка