Наша пошта

Шановна редакціє!

Ось і прийшов травень, минає ще один навчальний рік. Для одних це перехід до старшого класу, а для інших відкривається довга таємнича дорога у життя. Ця дорога відкривається і для випускників Гадяцької вечірньої школи. Їх у нас небагато – 15 чоловік. Із різних причин вони потрапили саме в цю школу. Але дуже хотілося висловити слова великої вдячності і низький уклін нашим учителям, нашим наставникам:

Світлані Вікторівні Бездудній, Світлані Григорівні Заколодяжній, Ірині Анатоліївні Шейко, Ірині Миколаївні Суботі, Олексію Івановичу Рябку, а також нашому молодому класному керівнику Юлії Юріївні Богомол. Спасибі вам за ваше терпіння і недоспані ночі над нашими роботами.

З повагою, випускники Гадяцької вечірньої школи 2014 р.

***

ПОДЯКА

Не просто поспівчувати, не просто любити, не просто бути добрим, а, відкинувши власні інтереси й проблеми, поспішати на допомогу іншим! Ось насправді людяний і людський крок, на який, на жаль, у реальному житті далеко не кожен здатний. Мабуть, саме тому благодійність завжди в народі вважалася й вважається вищою чеснотою, а ті, хто здатен на неї, заслуговують на щиру шану.

Гадяцький районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) постійно звертається за допомогою до керівників установ, підприємств та приватних підприємців. Ми щиро вдячні всім, хто небайдужий до долі малозахищених верств населення: людей похилого віку та осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Хочемо висловити подяку директору ТОВ «Гадяцький завод ЗБВ» І.П. Долі, який неодноразово надавав нам допомогу, директору ТОВ «Гадячсир» П.В. Дяченку, ПП Луць, ПП Жуківець, ПП Осипчуку, ПП Тугуші, ПП Кузьменку, ПП Мельникову, які надали матеріальну допомогу. За ці кошти придбані подарункові набори ветеранам війни до Дня Перемоги та глюкометр, який життєво необхідний для контролю рівня глюкози у крові людям, хворим на цукровий діабет.

А особливу подяку хочемо висловити ПП О.В. Матюшенку та директору ТОВ НВП «Нафтогазсервіс» А.Ф. Попельнюху, які відгукнулися на нашу проблему та надали благодійну допомогу у вигляді велотренажера та тренажера «Орбітрек» для кабінету ЛФК.

Від щирого серця дякуємо вам за добру справу і чуйність, яку ви проявили, милосердя, великодушність і прагнення творити добро, надавати допомогу нужденним, повагу до літніх людей та інвалідів.

Сподіваємося, що керівники установ, підприємств та приватні підприємці й надалі підтримуватимуть наш територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг).

В. Тригуб, директор територіального центру

***

Шановна газета «Базар Медіа»!

Ми, жителі вулиць Набережна Псла, Владка і Набережна Груні, прочитали статтю О. Кириченко і О. Козаченко «Велике прибирання в маленькому місті» і дуже дякуємо людям, що прибирали наші пляжі.

Однак береги річечки Груні залишаються надто брудними, особливо багато скла і пластикових пляшок. Обидва залізних місточки через річечку Грунь не красилися вже майже 15 років. За бетонними мостами через річку Псел у посадці дуже багато сміття, і воно роками не вивозиться.

Ми чули, що біля річечки Грунь якийсь підприємець хотів парк збудувати, але в міськвиконкомі не дали йому дозволу на оренду землі. А жаль – може б порядок якийсь і чистота. По вулиці Набережна Грунь, 7 давно, вже більше 20 років, зруйновано кооперативний будинок, там колись 6 сімей проживало. Так заросло бур’янами, що світу білого не видно. Куди дивиться місцева влада і санепідемстанція? Тож велике прибирання в маленькому місті Гадяч повинно  продовжитись.

З повагою Сухоручко Ольга Іванівна

***

Та не однаково мені…

У кінці минулого року українці повстали за право бути країною європейської спільноти: омріяний безвізовий режим, ідеальні дороги, європейський рівень життя. Потім – агресія з боку сусідньої держави, яка триває й досі, бо декому мало місця. Люди панікують. Багато хто з нас задається питанням: чи потрібні Європі ми? Чи краще було б під крилом Росії?

На сьогодні Україна у вогні. Смерть. Каліцтво. Братовбивча війна. Я не такий сміливий, як люди з Небесної сотні, щоб покласти життя на Майдані, залишити дружину і дітей напризволяще, боюсь і війни з Росією, адже воювати з братнім народом – це абсурд, тому воюватиму по-своєму – по-партизанські.

Родом я з невеликого села Книшівка, що на Гадяччині. Можливо, хто пам’ятає, раніше це село було багате своїми здобутками, багате працьовитими людьми, доглянутими сільськогосподарськими угіддями, аграрна слава ширилась на весь СРСР. Сьогодні все по-іншому: сумом віє вже при в’їзді, адже на дорозі яма яму поганяє. Великий потік транспорту рухається на Тимофіївський промисел. Аграрний сектор, який розташований на території села, володіє потужною технікою. Усі ці чинники призвели до жахливого стану дороги, але враження складається таке, що наші місцеві чини пересуваються літаком, бо тихенько замовчують і не б’ють на сполох.

Сумна історія і з «колгоспом». Аграрна родина нещодавно годувала сотні людей, налічувала багато робочих місць, ферми та свинарники були обходжені та повні худоби. Якщо спитати зараз у будь-якого мешканця села, як називається аграрна фірма в нашій місцевості, хто її власник – чіткої відповіді не буде, бо спільна справа односельчан була багаторазово перепродана, та й людей там працює зовсім небагато. На жаль, добробут простих селян закордонних інвесторів не цікавить.

Згадати хочу й про «культурні набутки села». Особливо про новоспечений «відпочивальний комплекс «Орхідея»», який сяє серед села прямісінько у цвинтарі. Цей магазин працює без унормованого робочого графіку, без ліцензії на спиртні напої, які користуються там неймовірним попитом. Постійні клієнти – учні, починаючи з восьмих класів, щовечора бійки й галас. Цікавим є те, що голова сільської ради Мілька Т.П. і дільничний Кайола С.В. раптово осліпли і не звертають уваги на грубі порушення підприємця. А в підвалі сусіднього магазину, як тільки починається опалювальний сезон, селянин А. організовує підпільне казино та продаж спиртних напоїв. Чи присутня корупція? Звичайно. Через свої особисті потреби хоч і маленька, але влада, забула про закон і про свої обов’язки працювати чесно на благо громадян.

Недоліків можна налічити багато, так само, як і здобутків. За останні роки в селі Книшівка з’явились охайні огорожі парків та цвинтарів, відреставрований пам’ятник загиблим воїнам, проводяться регулярні суботники, але недоліки видно більше, ніж переваги, така людська психологія.

На прикладі малого, але такого для мене дорогого, села показую, що піраміда добробуту держави будується знизу вверх, а не навпаки. На тлі жахливих подій у країні проблеми мого села мізерні, але якби на чолі стояли не тільки грамотні, а й добропорядні, ЧЕСНІ, мудрі керівники, то не було б трагедій таких маcштабів.

Вивертати шапку при зміні влади – це легко, а важко працювати на благо громади у повну силу, тому побажати хочеться керівникам важких робочих буднів!

Тому повертаємося до питань: триматися Росії? Навіщо це нам, ми ж самодостатній, мудрий народ зі своєю історією. Чи потрібні Європі ми? Думаю, ні. Непристосований менталітет нашого народу до таких змін, але добробуту і благополуччя потрібно прагнути всім єством. Починати можна з себе: будувати маленьку Європу на своїй вулиці, у своєму селі чи місті, бути свідомим громадянином своєї держави, обирати владу за досягнення, а не за гречку, духовно збагачуватися і впевненим кроком іти до кращого життя.

О.С. Головченко

***

Лист-подяка

Висловлюємо щиру подяку працівникам «Укрнафта» тампонажного цеху №3, ТОВ «Спецмехсервіс», рідним, друзям, знайомим, однокласникам, кумам та всім, хто допоміг зібрати кошти на лікування Ігоря Андрійовича Цапа.

***

Янукович утік, а його «гвардійці» чекають на реванш

Дивно і бридко чути від учорашніх владоможців, які підносили Януковича до статусу небожителя, що він злодій, зрадник, убивця. Вони чомусь забувають прописну істину: зло існує тоді, коли є його носії. Усі ми бачимо, як «вірні сини» Баті сприяють агресору на пд.-сх. України. Вони хапаються за будь-який шанс зберегтися у владі, зберегти своє барське положення – дуже ж люблять вони «повєлєвать». Не оминають прагнення «гвардійців Януковича» закріпитися на владних позиціях і наш район.

30 квітня відбулася сесія Гадяцької районної ради, на якій голова райради О.В. Міняйло здійснив мудрий і гідний вчинок – написав заяву на звільнення за власним бажанням, давши можливість районній раді переорієнтуватися на нові принципи роботи: колегіальність, прозорість, партнерські відносини з райдержадміністрацією в інтересах громад району, а не освячення своїми рішеннями височайшої волі. Але не тут-то було. «Гвардійці» вирішили пограти в «шахи» і зробили «хід конем» – запропонували кандидатом на посаду голови районної ради в минулому «липкорукого» паспортиста, майстра політичного сиску районного масштабу, який вміло і хутко перекваліфікувався на «вождя» аграріїв, який прикрасив свою біографію корупційними справами (перевізники добре пам’ятають). Відверто – ні совісті, ні честі.

Інша кандидатура, яку запропонували депутати, також суперечлива, але принаймні це людина справи, вольова і принципова у досягненні поставлених завдань розвитку району, насамперед села.

30 квітня не обрали жодного кандидата. 16 травня – чергове засідання, на якому спробують обрати голову Гадяцької районної ради. «Шахісти», можливо, зроблять рокіровку (змінять кандидатуру на іншу з лав «гвардійців Януковича»). Але я б запропонував цим шанованим панам попрацювати в своєму окрузі, поїздити на зустрічі з виборцями на власному транспорті або громадському, а не службовому, вирішувати проблеми громад, а не насуплено сидіти в президії. Запам’ятайте: громаді не байдуже, як розвиватиметься наш район, і ми вже ніколи не потерпимо зневаги, барства, уседозволеності. Уже досить!

Віктор Мисюра, громадський активіст