Будинок на причіп поміняли
Будинок на причіп поміняли
Їх називають по-різному: біженці, переселенці і навіть утікачі. Але яке б клеймо на цих людей не вішали, усе ж вони залишаються просто УКРАЇНЦЯМИ. Саме це, найболючіше в нинішній час, слово змусило сім’ю Сергія Олеговича та Людмили Миколаївни Галушків покинути рідний Крим і почати життя з чистого листка. Багатодітна родина вже тиждень з лишком обживається у селі Пирятинщина Малопобиванської сільської ради.
Коли дізналися, що в родини чимало клопотів – і з паспортами, і з припискою, і все ж таки з облаштуванням нового помешкання – редакція «Базар Медіа в Україні» вирішилахоч якось допомогти. Щоб побачити на власні очі, чого не вистачає кримській сім’ї і чим можна допомогти, ми напросилися у гості, а точніше на оглядини, бо новим мешканцям району ще не до візитів.
Садиба, у якій поселилася сім’я, знаходиться на одній із центральних вулиць села. Під’їжджаємо до двору, біля якого стоїть старенька «Волга» з кримськими номерами, через переднє скло видніється синьо-жовтий прапорець. Заходимо на подвір’я. Чоловік, років 40, йде нам на зустріч, курить цигарку.
«Приїхали допомогти чим зможемо», – привітавшись, говоримо.
«Ми чи з іншого світу прибули? З такою реакцію спіткнулися вперше», – відповідає чоловік, сміючись.
«Про що Ви?» – запитуємо.
«Зараз розкажу. Почалося все під Полтавою. На причепі у мене відвалилося колесо. Ніч, діти в машині. Зупинився якийсь чоловік, також із дітьми. Він поїхав у Полтаву, знайшов болти, дав домкрат. От я й натрапив на тих «бандер», якими нас лякають. Далі поїхали в пологове ставати на облік – дружина моя повинна 11 квітня народити. Ми вже з Криму подзвонили до знайомої, щоб допомогла і домовилася, що її приймуть. У нас лікаря замовляти треба. Он у хаті двоє дітей – за одного за пологи я платив півтори тисячі, за другого – дві. Третій повинен був з’явитися набагато дорожче. Тож оця допомога, яку Україна дає на дітей, виходить, що йде тільки на пологове».
«Так завжди було?» — здивовано запитуємо.
«Там до того жити було прикольно, а зараз ще краще. От якщо ви маєте прізвище Галушко, то тебе будуть називати або хохлом, або бандерівцем. Я пояснював: «Ви навіть неправильно вимовляєте це прізвище – не Бендера, а Бандера. Бендера – це житель міста Бендери, Придністров’я. Так що ж ви зробили з тією країною?! Таке ж хочете зробити і з Кримом», — говорить Сергій Олегович.
«Вам не важко сприймати нашу українську?» — питаємо.
«Ні. Я працював водієм-далекобійником, об’їхав усю Україну. Добре знаю наших людей. У Криму розповідали про те, що коли у Львові почнеш розмовляєш російською, то тебе вб’ють. Я кажу: «Ти був у Львові, що таке мелеш?» Я приїжджав із кримськими номерами, вільно говорив російською, і люди враз переходили на російську. А я спеціально просив розмовляти зі мною українською, щоб я хоч вибалакався. Бо розмовляти так, як Азіров, соромити мову не хочу», — відповідає.
«Що на півострові залишили?» — ведемо розмову далі.
«…Ой, ми вдома так будинок успішно продали! У Криму ж ціни на нерухомість немалі, це всі знають. Ми свій будинок поміняли …на причіп. Нам треба було виїхати.
Продавали скот за безцінь. Дивани, які в магазині по 4 тис. коштують, віддали по 100 грн. Татарське населення хоч і за Україну, та в такі моменти спрацьовує поговірка «Нам татарам аби даром». Перед нами люди за 20 тисяч гривень будинок продали», — розповідає чоловік.
«Звідки ви взагалі приїхали, де жили?» — питаємо.
«Від Феодосії 25 км — село Яркое Поле Кіровського району. Велике, дуже гарне. Як кажуть, з села виросло, але до міста не доросло. Приїхали сюди «Волгою», — продовжує.
Тут, на Пирятинщині, кримська родина має знайомих. Кажуть, що й раніше думали сюди переїхати, але село їм не сподобалося, а зараз склалися так обставини. Сім’я у рідному селі мала все – свій будинок, садок, тримала худобу.
«У нас у селі череда була. Дружина моя така маленька, а три корови тягнула, поросят, курчат і ось цих малих «поросят», які поки не допомагають, а заважають», — показує на дітвору і усміхається.
«Де Ви працювали? Як покинули роботу?» — продовжуємо розмову.
«Мене звільнили з роботи за те, що в кабіні машини висіли два прапори – український і Євросоюзу, а ще стрічка з Євромайдану. Ось за це мене попросили злізти з фури.
Я підійшов до керівника, дивлюся: він ходить сам не свій. Кажу йому: мені заяву написати? Він відповів: «Так». Я й пішов. Зайшов у відділ кадрів, а там мені працівниця говорить, що чула розмову керівництва: «Їм не подобається твій синьо-жовтий колір у машині». І все. Я ніколи не приховував, що я – українець, я – за Україну», — говорить Сергій Олегович.
«У Вас хтось залишився на півострові, чи Ви всю родину забрали?» — засипаємо питаннями далі.
«Батьки залишилися там. Сестра з братом у Сімферополі, її звільнили з роботи. Її київський, диплом по путінських мірках, треба ще захистити. Вони також планують переїжджати – тільки в Комсомольськ.
Мої батьки із Сумщини, колись один раз кацапи вигнали їх із батьківщини тільки за те, що вони працьовиті. Ось другий раз мій рід виганяють з рідного місця», — говорить.
Про хату в Пирятинщині домовилися під виплату. У ній вже 2 роки не живуть.
«Будемо заробляти. Ми за допомогою не зверталися», — скромно говорить Сергій Олегович.
На питання «Чого потребуєте?» чоловік відповів: «Я не звик просити».
«Поки встигаєте посадити і картоплю», — говоримо, обдивляючись грядку поза хатою.
«Та немає ще чого садити», — відповідає.
Зараз родина шукає корову, курей уже купили, потроху відновлюють господарство. На порозі хати лежать будматеріали – саме роблять ремонт у одній із кімнат. Уже витратили 2 тис. грн. на дитячу кімнату.
«Можливо, вам потрібна грошова допомога?» — питаємо.
«Грошима якось незручно. Будматеріали б не завадили», — говорить і проводить нас у будинок.
У хаті тепло, на підлозі граються двоє хлопчиків – розмальовують газету. Богдану 5 років, Роману — 3, старший, 18-річний Максим — в іншій кімнаті.
«Оцей у нас такий молочний (жінка показує на найменшого хлопчика – авт.) тож треба купувати корову. Хоча наші, кримські, набагато кращі, ніж тут. Хоча у Криму і дуже слабкий скот, але в нас була гарна, вгодована корова. І дорого у вас тут!» — говорить Людмила Миколаївна.
«Небагато людей можуть усе нажите так кинути і приїхати…» — продовжуємо бесіду.
«… Ви розумієте, може, це й високі слова, але я просто патріот. Я не буду жити за територією України. І прекрасно розумію одне: з Росією Україна вже жила 300 років. До чого ми дожилися – до скрути.
У Криму усі проти Євросоюзу, проти НАТО. Але ж назвіть хоч одну країну в НАТО, яка живе бідніше за нас? Назвіть мені країну Євросоюзу, де пенсіонер працює і мріє про те, що як вийде на пенсію – купить корову і заведе пасіку. Німець про це не думає, а думає про те, як купить шорти модні, машину і поїде по світу кататися. А в моїх батьків зараз 60 бджолосімей, дві корови, телиця, свині, кури, город, сад. Це батькові 76 років, він відпрацював на екскаваторі – уграв здоров’я… І це нормальне життя? Росія нам не потрібна. І я пояснюю, що є сусід зліва, який весь час п’є і з дому все виносить, і є сусід справа, який їздить на Lexus. То до кого дужче тягнуться?»
Підходить дружина і приєднується до розмови.
«Шукаємо коляску по газеті. Усе треба купити. Але за що? Я от сьогодні наш бюджет підрахувала, то залишилося тільки на корову, якщо вистачить», — говорить Людмила Миколаївна.
…Важко ось так кинути все нажите роками і вирватися в іншу область, інший район, інше село…Обірвати «нитки», позбутися друзів, покинути рідню, аби лиш не зрадити Батьківщину, залишитися в Україні. Хіба це не найбільша жертовність, не найвищий патріотизм?..
Олена Козаченко
Фото Оксани Кириченко
«Бачив ваші блок-пости, але краще, як нас охороняють. Бо ми, як із Криму виїжджали, бачили — стоїть техніка, розвернута в бойовому положенні. Ось так Крим зустрічає туристів».
Шановні підприємці та жителі району! Редакція «Базар Медіа в Україні» закликає долучитися до доброї справи – допомогти цим людям привести до ладу своє нове помешкання. Хто може – допоможіть фінансово або хоча б будматеріалами, також потрібні меблі. Публікуємо номер телефону Сергія Олеговича 0664612585, а також номер розрахункової картки 26209161258 «Мегабанк», на ім’я Людмили Миколаївни Галушко.
Редация на высоте, совершила путешествие, чтобы лишний раз выслужиться перед новой властью, авось зачтется 😀
Теперь к оппоненту, я думаю Вы прекрасно жили в Крыму, во времена СССР и нечего на Россию пенять
Теперь к вопросу об EC, неужели Вы всерьез дмаете, что будете жить на уровне Германии??? или может Норвегии??? Так в чем виновата Россия? может этот вопрос задать Вашему руководству? Самое обидное, что от Вас абсолютно ничего не зависит А вопрос о пьянстве, это как и медведи,матрешки и т.п. В России люди работают, потому что есть возможность брать ипотеку, покупают машины и ездят в Европу (даже бюджетники) В любом случае Вам остается пожелать всего самого наилучшего!
Уважаемый, Олег, как Германия и тд. может пока и не будем, нам лишь бы от вас (России) подальше. Ваши “братские обятия” уже достали. А самое лучшее, что есть у народа это – свобода (духовная), а не ипотечная и поездки за рубеж. Почему Запад Украины больше всего выступает за интеграцию – многие работают там и видят как живут люди. Вы плохо осведомлены как живут граждане у нас. Средний житель скажем Полтавщины имеет автомобиль, и жилье без ипотеки, а за счет заработаных денег. Мы прекрасно себя чувстуем с новой властью, мы хотели перемен, желаем и вам хоть когда нибудь почувствовать себя свободными, по – настоящему
Валентина, то что вы говорите, полный бред. Какой автомобиль, какое жилье?!
Ваш средний житель, это 5-10% населения.
Заработки в Полтавской области ниже плинтуса, это я вам говорю как коренной житель.
Людям банально нечем заплатить за коммунальные услуги в отопительный сезон.
С “новой властью” вся промышленность полтавщины вообще перестает существовать как таковая. Тысячи людей сейчас остаются, именно у нас в Полтавской области, без работы.
А на вашей “свободе” я не то что на автомобиль не заработаю, мне семью нечем кормить будет.
Уважаемая Валентина, я прекрасно осведомлен как живут рядовые граждане в Гадяче, когда нет денег на лекарства, даже на банальный рентген, когда обрезают газ за неуплату и т.п. Автопарк на 50% представлен реанимированными авто времен СССР Может сначала лучше накормить оставшую часть народа, поднять социальный уровень, а потом думать о так называемой свободе? И свободе от кого? Новая власть – марионетки в руках самой демократичной страны! Приняты какие-нибудь экономические законы -НЕТ! Зато закон о русском языке, сокращении срока пребывания для россиян и т.п. В Европе, если Вам известно, нет границ в зоне Шенген, а между Россией и Украиной они существуют И кто от этого страдает, только простые люди Но я так понимаю, Вас больше опьяняет свобода, вероятно жители США Вам “роднее” А мне нравится Украина, но я не воспринимаю ту проплаченную власть и процессы, которые сейчас происходят
уважаемые “друзья”, только примитивные особи думают прежде всего о том, как набить живот. А нашу Украину до такого состояния довели “чудесные папередники” нинешней власти. И без участия России тут, как вам извено, не обошлось. Посмотрите, что делается на Востоке. Держит своей ручкой нас “старший братик” и не хочет отпускать. Пусть оставит нас, в покое, а мы через время, построим нормальную страну, не Россию, не Грерманию и т. д., а свою прекрасную Украину.
До наших “чудесный папередников”, как вы говорите, был ваш “чудесный папередник”, Витя “пасечник”. И не надо тут рассказывать, кто страну в кризис загонял, а кто ее оттуда вытаскивал.
А по поводу РФ, у меня тут лопата сломалась (картошку сажал), так я вам говорю, это 100% происки российских диверсантов и сепаратистов. Буду на огороде блокпост выставлять, а то русские шпионы рассаду выкопают.
Валентина, я так понимаю в Вас в силу возраста (или хорошо если сделал Вам комплимент) еще беснуется огонь великих перемен А по поводу “набития живота” – это Вы шахтерам на востоке скажите, которым надо семьи кормить А строительство майданутые действительно начали в феврале, до сих пор шум стройки!
Народу можно врать день, неделю, месяц, а потом человек начинает думать Так ли это??? Нельзя врать постоянно
А для тех кто попытается расширить горизонты, альтернативная точка зрения
События на Украине были предсказаны в 2009
http://nstarikov.ru/blog/23110#more-23110
[quote name=”Валентина”] Средний житель скажем Полтавщины имеет автомобиль, и жилье без ипотеки, а за счет заработаных денег.[/quote]
Что за чушь вы несете о жилье без ипотеки и автомобилях??? Если в Гадяче недвижимость стоит дороже чем скажем в Лубнах или Миргороде. Может быть в вашем понимании средний житель полтавщины зарабатывает 1000 евров месяц? Так я вас расстрою. Нет такого и еще долго не будет. А духовная свобода без хлеба насущного это жалкое существование и надежда на подачки не более. Расскажите про духовную свободу обычному бюджетнику 3/4 з/п, которого уходит на еду. А о поездках зарубеж в кач-ве туриста средне-статсистический украинец и не мечтает, но лелеет мечту выехать в кач-ве трудового мигранта каждый второй или третий.