Підслухані розмови

На вулиці стоїть компанія чоловіків і веде голосну розмову. Високий, у чорній куртці, каже: «Прикинь, рішив вже готовиться на весняну рибалку. Думаю, зайду утром в «Рибачок», скуплюсь. Захожу, а там наше «руководство»,  Беседа, тоже купують снасті. Аж на 2000 гривень скупились! А воно середа була та ще й ж тільки пів одинадцятої ранку, должні ж на роботі буть!!! Шоб я отак на роботу ходив, і ще й гроші мені за це платили!» – сміються.

Інший, нижчий зростом, у спортивному костюмі, каже: «А я у вівторок 25-го був вечером у «Фламінго» (захотілось гульнуть, поки жінки дома нема), а там Міняйло з компанієй отдиха. Ну та я думаю, вони ж тоже люди, це ж таке. Вобщем, посиділи вони неплохо: два літри водки випили! Сіли в машину за руль вже хароші. Коли він каже: «Де тут у вас туалет?» Йому дєвочка показала, куди йти. Пішов. Коли вертається і як начне на неї кричать: «Ти шо мене в кущі отправляєш? Я як скажу, то приїдут хлопці  з бітами і цю вашу помойку всю розіб’ють!» Отак, а я кажу, люди…

У цей час в одного лунає телефонний дзвінок. Він послухав і каже: «Звонила жінка. Каже, шо батькові в селі пенсію не дали в цьому місяці. Вже в список померлих записали діда! А дід-то живий, слава Богу, і тепер не знає, шо робить і куди йому бігти!»