ВИРОЩУЄМО ПТИЦЮ

З усієї домашньої птиці, яку можна було б тримати в умовах свого невеликого господарства або дачної ділянки, найбільш вигідно розводити курей, гусей, качок.

Зосередимо увагу на гусях

Одним із джерел збільшення виробництва м’яса птиці є розведення гусей, м’ясо яких характеризується високими смаковими якостями.

Статевозрілими за звичайних умов утримання вони стають у 34–44-тижневому віці. На м’ясо їх доцільно вирощувати до 8–9 тижнів. Для гусей характерне підвищення несучості до 3–4-річного віку щороку на 15–20%. Тому з метою відтворення їх використовують 3–4 роки, щороку поповнюючи стадо молодняком тільки на 25–30%.

Для комплектування батьківського стада найкраще використовувати молодняк, виведений у квітні-травні, з благополучного у ветеринарному відношенні господарства. На вирощування відбирають добре розвинутих пташенят із характерними для цієї породи ознаками.

До прийому добових гусенят приміщення готують завчасно. Дезінфекцію проводять із застосуванням 2–3% розчину формальдегіду, каустичної соди або препарату «Полідез» (0,1–0,3%) для знищення збудників бактеріальних інфекцій та 0,4–1,0% – для знищення збудників грибкових і вірусних інфекцій. У перші дні життя гусенят годують із лотків, висота бортиків у яких – 15–20 мм. За вільного доступу до годівниць фронт годівлі для молодняку повинен становити: у віці 1–9 тижнів (у разі годівлі сухими кормами) – не менше 2,5 см, вологими – 5,0 см; 10–27 тижнів, відповідно, – 2,5 та 10,0 см. Кількість годівниць має бути такою, щоб під час споживання корму вся птиця могла вільно розміститися біля них.

У гусенят протягом перших десяти діб після вилуплення терморегуляція розвинута слабо, тому вони потребують додаткового обігрівання. Під час вирощування рекомендують підтримувати оптимальну температуру: у віці до одного тижня – 30…28°С, два-три тижні – 28…26°С, чотири тижні – 24…22°С, п’ять-дев’ять тижнів – 20…18°С. Кращим показником визначення оптимальної температури в приміщенні є поведінка гусенят. Якщо вони бадьорі, активні, добре споживають корм, п’ють небагато води, а для відпочинку гуртуються в невеликі групи, не скупчуються, значить, температура в приміщенні комфортна. За підвищеної температури гусенята відкривають дзьоб, опускають крила, стають в’ялими, лягають на підлогу, споживають багато води, дихання в них прискорене. В разі недостатнього обігрівання гусенята намагаються наблизитись до джерела тепла, скупчуються, пищать, давлять одне одного, внаслідок чого слабкі особини можуть загинути.

На вирощування гусенят потрібно брати не пізніше, ніж через 24 години з моменту їх вилуплення. Якщо птицю за якихось обставин прийняли пізніше за цей термін, то початкову температуру в пташнику підвищують проти звичайної на 2…4°С, інакше внаслідок охолодження може зрости падіж гусенят протягом перших тижнів вирощування. У перші дні життя гусенята часто перевертаються на спину, а самостійно встати не можуть. Якщо за ними не стежити, вони можуть загинути.

У довгий світловий день гусенята більше споживають корму, не скупчуються біля годівниць та напувалок, швидше ростуть. У перший тиждень вирощування молодняку бажано підтримувати цілодобове освітлення. На ніч можна залишати гусенятам слабке освітлення, тоді вони спокійно відпочивають, а зголоднілі можуть споживати корм та воду. З дво-, тритижневого віку тривалість світлового дня поступово зменшують до 16 годин, а в чотири-, дев’ятитижневому віці світловий день триває 15 годин. У період 10–30 тижнів світловий день поступово скорочують із 14 до 9 годин.

У теплу сонячну погоду гусенят уже на третій день їхнього життя слід випускати на 1–2 години на вигін. На вигоні доцільно зробити тіньові намети зі щитів. До вигонів молодняк привчають поступово. З п’ятого дня життя гусенят можна вигулювати спочатку три-чотири години, а в старшому віці – увесь день. Із настанням стійкої теплої погоди (нічна плюсова температура не нижче 15°С) гусенят у тритижневому віці переводять у табори, де роблять односхилі легкі намети. Доцільним вважається користування напувалками з проточною водою або (ще краще) водоймою. Перебування гусей на воді сприяє кращому відростанню пера й зменшенню випадків канібалізму. У спеку годівниці й напувалки бажано розміщувати в затінку.

Вирощування гусенят на м’ясо

Від добового до тижневого віку їх утримують за цілодобового освітлення з освітленістю 20 лк. Далі світловий день скорочують до 14–16 год. Залежно від віку молодняку в батарейному цеху підтримують температуру: в перші три дні вирощування – 30°С, на 4–5-й день – 28°С, 6–7-й – 26°С, 8–10-й – 24°С, 11–20-й день —20°С. Відносна вологість повітря має бути 66–75%, циркуляція свіжого повітря – не менше ніж 6–7 м³/год. на 1 кг живої маси птиці.

У перші 3–5 днів гусенят звичайно годують круто звареними яйцями, перетертими з крупою (кукурудза, пшениця, горох), додаючи в цю суміш збиране молоко і подрібнену зелень.

Для вирощування на м’ясо застосовують сухий або комбінований тип годівлі. Основним джерелом енергії для гусенят є зернові корми (кукурудза, пшениця, ячмінь і овес без плівок). Як джерело протеїну в раціонах для молодняку використовують зернобобові культури (горох, боби, безалкалоїдний люпин) у меленому вигляді (до 20%), макуху і шроти (близько 20%). Корисно згодовувати борошно: рибне – 3–5%, м’ясо-кісткове – 2–3%, кров’яне —1–2%, а також відходи інкубації – 2–3% маси сухого комбікорму.

У випадках застосування сухого типу годівлі для гусенят за дев’ять тижнів вирощування необхідно 13,4 кг комбікорму (комбінованого – 8,7кг) і 21,4 кг зелених та соковитих кормів.

Для того, щоб надати тушці відповідного товарного вигляду, в останні 10 днів вирощування до раціону гусенят додають зерно жовтої кукурудзи (не менше, ніж 20%) або люцернове борошно (до 10%).

На м’ясо їх забивають у віці 9 тижнів із досягненням живої маси 3,8–4,2 кг, оскільки старший молодняк починає линяти, що ускладнює обробку тушки та погіршує її товарний вигляд.

Для отримання м’яса використовують такі породи: велику сіру, горьківську, італійську білу, кубанську, угорську білу, тулузьку, мамути, роменську та оброшинську.

«Аграрна Полтавщина»