Рашівчанка продала чужий будинок
26 березня 2020 року Гадяцький районний розглядав у порядку загального позовного провадження в м. Гадяч цивільну справу №526/141/19 за позовом про стягнення коштів. До суду звернувся житель с. Перевіз Гадяцького району із позовною заявою про стягнення коштів в сумі 50000 грн та сплаченого ним судового збору у сумі 768,40 грн до іншої особи, яка мешкає в с. Рашівка Гадяцького району.
У позовній заяві позивач вказує, що 23.04.2018 року відповідач продала йому будинок за 50000 грн, про що надала позивачу розписку. Але, як виявилось, відповідач не є власником указаного житлового будинку, а лише тимчасово в ньому проживала. Вказаний будинок відносився до типу робочого двору, головою якого була третя особа, яка померла, а спадщину прийняла дочка, яка проживає в м. Лисичанськ Луганської області.
Позивач 04.10.2018 року звернувся до Гадяцького ВП про притягнення до кримінальної відповідальності відповідача, але отримав постанову слідчого Гадяцького ВП від 19.12.2018 року про закриття кримінального провадження за ст.356 КК України у зв`язку з відсутністю у діях відповідача складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України, та наявності цивільно-правового спору. Позивач указує, що оскільки відповідач навмисно ввела його в оману щодо обставин, які мають істотне значення під час вчинення правочину, тому просив стягнути з відповідача на його користь борг та сплачений ним судовий збір.
Відповідач до суду не з`явилась, відзив на позовну заяву та повідомлення про причини неявки до суду від неї не надходили. Тому суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення з наступних підстав. Згідно розписки, наданої відповідачем, від 23.04.2018 року, вона продала позивачу будинок. Відповідно до ч.1 ст.230 ЦПК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів із вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася невірно під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб.
Позивач вказує, що сплатив відповідачу 50000 грн за будинок, який їй не належить та про що вона йому не повідомила.
Так, згідно довідки виконавчого комітету Лисівської сільради від 11.12.2018 року, даний будинок, станом на 01.07.1990 року, відносився до типу робочого двору, головою якого була третя особа (смерть її підтверджена довідкою відділу ДРАЦСу Лисичанського міського управління юстиції у Луганській області). Будинок перейшов у спадок, але іншій особі, а не відповідачу.
Згідно постанови слідчого СВ Гадяцького ВП від 19.12.2018 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР від 26.10.2018 року за ст.356 КК України, відносно відповідача було закрите у зв`язку з відсутністю у її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України та наявності цивільно-правового спору. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що будинок не належав відповідачу.
Згідно ч.2 ст.230 ЦК України сторона, яка застосувала обман, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку із вчиненням цього правочину.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач навмисно ввела позивача в оману щодо обставин, які мали істотне значення під час сплати ним коштів за вказаний будинок відповідачу, тому позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому суд вважає, що сплачений позивачем судовий збір у сумі 768,40 грн підлягає стягненню з відповідача.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо заяви про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Підготувала О. Кириченко за матеріалами відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень.
