Як Валерій із Панасівки потрапив до Греції

850 осіб. Саме стільки людей підтримало здійснення мрії скульптора Валерія Єрмакова із села Панасівка. Валерію 79, він багато років створював скульптури і художні образи, натхненний грецькою міфологією. Саме тому виникла ідея влаштувати йому подорож до Греції.

Це історія про кожного з нас, про наших батьків, які протягом життя складали враження про світ лише за книжками і фільмами. Це історія неймовірної взаємодопомоги, в якій люди втілюють у життя мрію незнайомого їм чоловіка.

Зворотня хронологія подій.
Щоб прочитати історію спочатку, прокрутіть сторінку донизу.

Переліт із Греції до України, від двадцяти до двох градусів тепла.

Незадовго до того Валерій Єрмаков та команда Ukraїner відвідали Національний археологічний музей в Афінах. Валерій приголомшений, жоден із раніше побачених музеїв не вразив його аж настільки. Припускає, що для оглядин йому б не завадив окремий день.

Подорож Валерія Єрмакова та команди Ukraїner сьогодні почалася з Коринфа, на поромі вони дісталися до острова Саламін. Валерій у захваті від поромного руху, така переправа з ним сталася вперше. Як і багато інших речей у Греції.

 

А ввечері в Афінах відбулася зустріч з українцями і греками, охочими дізнатися більше про проект Ukraїner та про подорожі скульптора із Панасівки. Валерій отримав десяток подарунків і надзвичайно багато уваги та побажань.

У Спарті Валерій Єрмаков передусім відвідав Археологічний музей, прогулявся центром міста та вирушив у напрямку Епідавра, аби побачити один із найбільших вцілілих амфітеатрів Стародавньої Греції.

Наступним скульптор відвідав Коринфський канал, що з’єднує Іонічне й Егейське моря. Валерій не припиняє дивуватися, що можна було так розрубати Землю.

 

Валерій досліджував давнє місто Олімпія. Після зустрічей з мерами міст Олімпія та Захаро, він опинився на південно-західному краю Греції — місті Метоні й побачив однойменну фортецю.

А вночі чоловік вперше дізнався про існування платних доріг, це був автобан до Спарти.

Патри — перше місто на півострові Пелопоннес, яке відвідав Валерій та команда Ukraїner. Їх зустрічали директор транспорту Патр Андреас Манолопулос та голова грецької Організації прихильників України Міхаліс Родопулос. Пан Міхаліс був у Маріуполі, селах Ялта та Урзуф, з початком війни на сході вивозив до Патр дітей грецьких сімей Приазов’я.

 

У найближчі два дні на Валерія Єрмакова чекають також офіційні прийоми мерів Олімпії і Захаро. Скульптор із Панасівки неймовірно вражений подібними зустрічами і різноманіттям пригод, що трапляються з ним вперше і за такий короткий час.

Валерій побачив старовинне місто Дельфи, відвідав місцевий археологічний музей і вирушив у подорож до півострова Пелопоннес.

На виїзді із Афін Валерій зустрівся з грецькою художницею американського походження Сандрою Фурліс.

Замість автобану команда Ukraїner обрала мальовничу дорогу горами і дуже часто зупинялася. Валерій намагався сфотографувати гори так, аби було видно сніг, щоб потім показати його у Панасівці.

Читаючи міфи Стародавньої Греції, я уявляв, що вся країна — горбиста, а десь є Олімп — одна велика гора. Виявилося, що тут такі серйозні гори, навіть сніг на них місцями лежить.

 

Під час вечері у Дельфах Валерій вперше дізнався, скільки людей підтримало його подорож до Греції і як це все стало можливим.

Валерій Єрмаков не знає, що таке банківська картка і як вона працює, тільки починає розуміти, як змінилася комунікація за останні двадцять років.

Сьогодні скульптор відвідав музей сучасного мистецтва в Афінах. Він вперше дізнався, яких форм може набувати мистецтво, побачив доповнену реальність, подивився аудіовізуальні роботи.

А вчора, проходячи повз музичний магазин в центрі Афін, Валерій побачив CD-диски.

Оце тепер так музику слухають, так? На касетах же ж, так? Я знаю-знаю, бачив по телевізору. Диски, касети. І кіно тепер на касетах. Що сказати, ось воно — майбутнє.

 

Валерій каже, що Афіни — це якась суцільна їдальня.

— Тут люди взагалі працюють чи тільки їдять?

Але в Афінах команду разом із Валерієм годують українці.

Ще за місяць до подорожі на Ukraїner написала Оксана. Вона зі Львова, емігрувала з батьками в 11-річному віці. В Оксани чоловік — з династії, що куховарила для королівської родини. Відтак команда дегустувала грецькі страви в їхньому сімейному кафе “To Paradosiako”.

Другим закладом стало кафе, до якого запросила пані Леся з Буковини. Вона живе в Афінах з 90-х, а кілька років тому відкрила “Cafe bar 67”. Валерію хоч і дивно було бачити борщ у грецькому закладі, але він обрав гарбузовий суп. Пані Леся розповіла, як її місцевим друзям сподобався борщ.

— Я грекам його приготувала раз, а вони питають: “А завтра буде?”. А тоді знов і знов.

Пізніше, в кафе на туристичній вуличці, до команди підійшли двоє офіціантів: один — зі Львова, інший — з Донецька.

Наприкінці дня Валерій зустрівся з Юлією із Києва, що займається туристичним та івент-агентством. Вона познайомила митця із Панасівки з місцевим скульптором і художником, а той показав Валерію власну майстерню. На прощання Юлія пригостила коробкою грецьких смаколиків і термосом з чаєм.

13 березня 2018

Валерій Єрмаков вже у Греції. Переліт із Києва до Афін зайняв втричі менше часу, аніж доїзд Валерія із Панасівки до Києва.

В аеропорту “Бориспіль” знайомиться з митниками і прикордонниками, тисне усім руку.

Подивіться, з чого все почалося: Полтавщина. Без натурниць · Ukraїner

Щопонеділка двері Національного художнього музею зачинені. Але чи не скрізь в Україні, де слідкують за історією Валерія, двері відчиняються.

Екскурсію музеєм проводить мистецтвознавиця Ольга Балашова.

Завтра зранку Валерій Єрмаков летить до Греції. Підпишіться на його аккаунт, щоб спостерігати за мандрами скульптора із Панасівки.

— Оце прям тут і було?
— Що?
— Люди, барикади, розстріли…

На його обличчя накотилися сльози, він дістав хустинку із кишені і відвернувся від нас.

 Валерій спокійно розповідав про жінку, з якою прожив 30 років, що померла 5 років тому, про сина, який в 90-х поїхав на заробітки до Росії і не повернувся, про усі свої поразки і невдачі, але вийшов з переходу на Майдані і розплакався. Пройшов усі фото під стелою, усю алею на Інститутській.

Цвіт нації. Відтоді почалася наша нова історія. Назад дороги вже немає.

Не може заснути без телевізора. Вивчив принцип роботи інтернету. Послухав купу гуртів. Каже, що до Ніни Матвієнко не дотягує ніхто.

Хліб до Панасівки привозять раз на два тижні. Це був саме той день. Валерій йде за хлібом, машина ось-ось має приїхати.

— Валєрка, а яке море в тій Греції? — питає сусідка, що стоїть на морозі і чекає на машину з хлібом.
— Средиземне. Ну і Егейське, воно від царя Егея, що втопився у морі цьому. Ну це все одно група середземноморських морів.

Серед сусідів запанувала тривожна мовчанка. Треба було швидко змінювати тему, про моря і грецьких царів більше ніхто у селі не міг підтримати дискусію.

Також у нього з’явилася власна сторінка у Facebook. Підпишіться, щоб слідкувати: Валерій Єрмаков.

— Оце ви потужна організація. Вам же скрізь двері відкриті, — постійно повторює пан Валерій.
— Та ні, Валерію, це не нам, це ж Вам.
— А хто я? Мужик з лісу? Чого б вони мене стали слухати?

На вході до музею охоронець гиркнув на Валерія: “Закрито, Ви не бачите?”. Він просто помилився, бо чоловіку із сільською торбою у клітинку апріорі не може бути надана така честь, відкривати музей у вихідний день.

Валерій отримав ID і став, ймовірно, першим щасливим власником пластикового паспорта в селі Панасівка. Після цього він знову подавався на закордонний паспорт.

— А ви роздрукуєте мені кілька фотографій з вами, щоб я в селі їх показував? Бо я їм розповідаю, а вони ж не вірять.

Валерій сьогодні вперше скуштував бургер. Але був й драматичний момент. Він забув ідентифікаційний код і дуже розхвилювався з цього приводу. Втім на подачі документів у Сумах його ідентифікаційний внесли до бази і тепер віднайшли. Валерій вийшов із відділення Державної міграційної служби вже без старого паспорта, але з папірцем, що новий ось-ось мають зробити.

Протягом години після публікації у Facebook про те, що Валерію Єрмакову не видають закордонний паспорт, до вирішення питання підключилася Державна міграційна служба України.

У кафе замовили грецький салат, щоб порівняти смак страви у Сумах та Афінах. Валерій щиро сміється з філіжанки еспресо. Він ніколи не бачив, щоб каву пили з такої малої чашки.

У Facebook почалася кампанія зі збору коштів, аби відправити Валерія Єрмакова до Греції та зняти про це фільм. Кожен, хто перерахує хоча б 20 грн, буде зазначений у титрах стрічки. Якщо знайдеться туристична фірма, що візьме ці витрати на себе, за зібрані гроші будуть придбані фарби, гіпс, полотна і рамки для митця.

Це перемога! За три години надійшло 38 тис. грн + 103$ + 200 злотих + 20 євро + 7 канадських доларів. Долучилося 235 людей! Були перекази і по 5, і по 10 гривень, найбільший – 100$.

Усі, хто продовжує надсилати кошти, так само потраплять у титри фільму. Гроші, що залишаться з подорожі Грецією, підуть на матеріали для пана Валерія.

Команда Ukraїner поїде до нього на початку січня, подаватись на закордонний паспорт. Подорож запланована на березень.

– Я цілий рік про вас думав, – відповідає він на дзвінок.

Розповіли, що вийшла про нього історія, і що вдячні читачі та глядачі вирішили влаштувати йому подорож до Греції. Валерій не вірить своїм вухам, він мріяв про цю мандрівку усе життя.

— А як його звати, може у вас є якийсь контакт? Чи як нам його в тій Панасівці шукати?
— Та перша хата від лісу. Ви відразу його подвір’я впізнаєте, там повно скульптур. І прапор України на високій палці майорітиме. Їдьте!

Саме за цими ознаками хату Валерія Єрмакова відрізнили від інших. Митець щиро радіє гостям, водночас ніяковіє, коли бачить камеру.

— На камеру? Мене знімати? Та що ж тут знімати?

Втім Валерій досить швидко забуває про камеру. Показує свої картини, скульптури та майстерню, пояснює, як народжуються його роботи, цитує грецькі міфи.

— Оце так техніка! Таке диво над Панасівкою літає, а вони усі по хатах сидять і не бачать!

Валерій колись відвідував гурток аеродинаміки. Зізнається, що у нього є мрія — знову здійнятися у небо. А про Грецію, каже Валерій, годі й мріяти.

Валерій Єрмаков — художник і скульптор із села Панасівка на Полтавщині, в якому лишилось 20 хат. Чоловік — один із наймолодших серед односельчан. Йому лише 79 років. Він живе сам, дружина померла близько трьох років тому, син ще двадцять років тому поїхав на заробітки до Росії і зник.

Хату Валерія помітно одразу – навколо неї митець розставив свої чудернацькі скульптури. Він фанат творчості Миколи Гоголя і грецької міфології. Вчився здебільшого по журналах, жодної мистецької освіти не має. Свої скульптури і картини не продає, але дарує школам та музеям.

Люди тягнуться за матеріальними багатствами, а я прошу тільки одного, аби я міг творити, аби в мене вистачало сил і сміливості.

Знайомство з Валерієм наштовхнуло на ідею влаштувати йому подорож до Греції та зняти про це фільм. Команда Ukraїner надсилала пропозиції кільком компаніям щодо підтримки такого проекту, але жодна з них не виявила інтересу до реалізації мрії сільського скульптора.

Після публікації матеріалу про Валерія Єрмакова, одна з читачок помилково повідомила, що він помер. Переконавшись, що чоловік живий, було організовано збір коштів у Facebook. За три години надійшло 40 тис. грн для подорожі. Усього від старту акції зібрано близько 100 тис. грн, долучилося майже 850 людей. Завдяки КИЙ АВІА та Fujifilm Ukraine разом зі скульптором до Греції вирушили Павло Пашко та Богдан Логвиненко з команди Ukraїner, аби зафільмувати цю дивовижну подорож.

Над матеріалом працювалиАвтор:Богдан ЛогвиненкоРедакторка:Оксана КуземаФотограф, оператор:Павло ПашкоФотограф:Богдан ЛогвиненкоОбробка фото:Аліна КондратенкоПродюсерка:Наталка ПанченкоПродюсерка:Ольга ШорБільд-редакторка:Людмила КучерФотограф історії:Сергій КоровайнийОператор історії:Дмитро ОхріменкоОператор історії:Павло ПашкоМонтажер історії:Олександр ЛегостаєвМонтажер влогу:Микола НосокРежисер історії:Микола НосокЗвукорежисер історії:Павло ПашкоРедакторка відео:Карина Пілюгіна