історія одного пограбування, або перевірено на собі продовження

Продовження, початок №8 від 1.03.18.

У минулому номері тижневика була публікація про крадіїв, яких розшукує не тільки поліція, а й я… У кінці історії я зверталася до небайдужих громадян надати будь-яку інформацію стосовнозловмисників. Але протягом тижня ніякої інформації не надходило.Як і обіцяла, пишу про подальший розвиток подій.

…Дочекалась експерта на третій день, нарештізняввідбитки пальців.На моє здивування,їх було достатньо. Експерт робив свою роботу і коротко коментував можливі події, натякав на нібито нетрадиційну орієнтацію грабіжників, адже після того, що вони залишили у квартирі, було зрозуміло, чим ще вони займалися, крім того, що потроху розбирали та готували технікуі речі«на винос». Після всього почутого якось стало не по собі…Аж страх охопив.Слава Богу, що я не зробила їм неочікуваного візиту, адже тепер пригадую, при «заселені» той, старший,запитав, де знаходиться сковорідка. Ще експерт взяв деякі речі на експертизу та повідомив, що потрібен певний час для ідентифікації відбитків.Якщоособи раніше судимі, то швидше знайдуться по базі, а якщо ж ні, то…

Далі мені вдалося роздобути  записи із камер відеоспостереження, що знаходяться поблизу автостанції.На запису видно, що гастролери прибули на автостанцію на автобусі «Полтава-Ромни», потім пересіли в авто місцевого таксиста йпоїхали за адресою до під’їзду, та ще багато інших деталей. Коли зібрану інформацію я повідомила слідчому, що займається моєю справою, він був здивований моїми діями, а я була здивована його бездіяльністю.Всю цю роботу повинен був зробити він,і крадіжку можна було розкрити, як кажуть, «по гарячих слідах». На емоціях я зателефонувала до начальника ВП.Може,і не треба було, та мені стало цікаво, що ж за слідчий такий, що три дні не може проглянути записи із камер відеоспостереження. Навіщо вони взагалі існують? Начальник поліції  запевнив мене, що моєю справою займається найкращий слідчий, і зауважив, що мені не потрібно хвилюватися. Після розмови подумала, може,дійсно я поспішаю із висновками. Змусила себе нарешті зайти у квартиру та зробити дезінфекцію і прибирання, замінилазамки, залишилось хіба тільки священика запросити.

Із початку тижня зайнялася своєю роботою, але все одно в голові крутилися думки, особливо про роботу,проведену слідчим. У кінці робочого тижня вінмені все таки зателефонував, але нічим не втішив. Розповів проякісь плани, що роботу роблять, але ділитися не може,бо таємниця слідства. А ввечері, прочитавши публікаціюв газеті, зателефонував, висловив невдоволення.

Протягом вихідних телефонували знайомі, звучало одне питання: «А що ж наша поліція, працює?»  Дуже сподіваюся, що так.

Любов Шкрьоба