ТВОРИТИ ІСТОРІЮ НА ПАПЕРІ
Сьогодні увага більшості прикута до сучасних гаджетів, які містять спеціальні програми для читання книг. Тому, як би це не було прикро, складається враження, що люди взагалі забули про старі добрі книги. Проте, як би швидко не рухався час і скільки б у світі не виникало новинок, книга завжди залишатиметься головним і незамінним носієм ідей, знань, моральних і духовних цінностей. Тому ми можемо стверджувати – книга жива! І, до речі, у пристойних масштабах видається просто у нас під носом – у місцевому видавництві «Гадяч».
У приміщенні видавництва по-домашньому тихо і затишно. Ще б пак, адже саме тут починається таїнство народження книги. Тут народжуються авторські творіння – історії, спогади, переживання і надбання багатьох поколінь. Доторкнутись до них пощастило небагатьом – сьогодні над створенням книг у видавництві працюють усього 12 осіб, і більшість із них присвятили цьому заняттю майже все життя.
«Зараз книги – це один із основних напрямків нашої роботи, – розповідає Наталія Житник, в.о. директора видавництва. – Окрім них, ми друкуємо все, що тільки можна. Але сьогодні не про це. У штаті маємо двох друкарів, трьох палітурників, двох комп᾿ютерників, коректора, бухгалтера і комірника. І всі вони причетні до книги».
Сьогодні книг видається набагато менше, ніж раніше, проте приємно, що всі вони друкуються українською. Автори переважно поважного віку, і, до речі, усі вони мають багаторічний досвід і є постійними клієнтами видавництва «Гадяч».
«Чесно кажучи, місцевих авторів нині малувато. Довгий час у нас друкується Ольга Кулага із Шишак. Її книги різного змісту – є і дитяча література, і про любов. В основному тираж однаковий – по 100 штук. Видається за власний кошт, без спонсорської допомоги.
Багато книг про діаспору і історію Лохвицького краю видавав Олександр Панченко із Лохвиці.
Віктор Павленко, наш земляк, видав у нас 6 книг. Наразі готує сьому. У нього майже всі книги про працівників нафтогазового комплексу, також видавав книги до ювілеїв навчальних закладів.
Раніше частенько друкував свої вірші Олександр Недовіс. Михайло Пройдак пише свої роздуми, спогади.
Гордістю за останні кілька років вважаємо книгу Олексія Мостового про авіа-технічний музей Луганського авіаремонтного заводу. Автор – уродженець Сар, але у свій час працював директором цього заводу. У своїй книзі він розповів про історію заводу, а також про те, що від нього лишилось після обстрілів. Також під його авторством спільно із Сергієм Харадзе ми видавали книгу «Село Сари: крізь товщу століть», якою теж пишаємося.
Із молодих авторів пам’ятаємо Марину Титаренко, також із Сар. На початку 2016 року, коли вона закінчувала школу, її мама друкувала у нас доньчині вірші.
Незадовго до смерті Григорія Кисіля встигли видати його останню книгу «Українська вишивка. Узори», за яку отримали відзнаку».
Прикро, але із усього різноманіття книг, віддрукованих видавництвом, ми нарахували усього декілька дитячих і комедійного змісту. В основному всі книги серйозні.
«Раніше більше видавали віршів. Повістей було зовсім мало. Пам’ятаю, як було модно кожній сільраді мати книгу про історію села. Було й таке, що видавали лише 5 екземплярів, просто для того, щоб була, бо так треба…
Раніше видавався альманах культурно-мистецької спілки Гадяцького краю «Мистецьке гроно». От там були і твори школярів, і розповіді, і вірші.
Кілька книг дитячих віршиків і казок видала Світлана Павлюченко».
Скільки часу витрачають на те, щоб створити книгу – підрахувати важко. Як виявилось, місцеве видавництво автоматизоване не повністю. А щоб бути точнішими, то працює практично у ручному режимі.
«Починається все із того, що нам приносять матеріал. І добре, якщо вже набраний. Але найчастіше дають його нам «насипом» – на листках написаний текст, фото у купі. Тоді матеріал набирається, визначається розмір і оформлення сторінок, верстається, вичитується. І вже після узгодження книги автором вона віддається в друк.
Після друку книги «йдуть» у палітурний цех. Блоки зшиваються ниткошвейною машиною, клеяться, сушаться, обрізаються. Потім робиться обкладинка, в яку «вкидається» книжковий блок, – і книга готова!
У нашому видавництві лише верстка і друк – це машинна робота, усе інше – ручна! Але ж вона і ціниться по-іншому».
Зізнаємось, видати книгу – діло не дешеве. Усе залежить від того, на якій машині друкувалось, яка кількість сторінок, якість паперу і, звісно, тираж. Проте можна розраховувати й на бюджетний варіант – при бажанні можна надрукувати на більш дешевому газетному папері. Самі працівники друкарні зізнаються, що читати таку книгу «легше» для очей.
«Наші книги за якістю на рівні із столичними», – кажуть працівники видавництва. Загалом, не перерахувати книг, які за роки свого існування віддрукувало видавництво «Гадяч». Приємно, що протягом багатьох років, не зважаючи ні на що, саме тут продовжували творити історію, залишаючи на папері та у пам’яті читачів слова і фрази, хід і перебіг думки, цілий потік процесу мислення і почуттів, який лягає в основу того чи іншого твору. Відрадно, що люди не стають байдужими до книг. А письменники продовжують захоплювати нас своїми творами і примножувати нашу із вами духовну спадщину.
Що вийде найближчим часом?
Видавництво щойно видало свіженьку книгу Ольги Кулаги. Наразі працюють над новими книгами Михайла Пройдака та Віктора Павленка.
Особливо бережуть у видавництві книгу, на якій уперше зробили кольорову обкладинку, – це «Книга о вкусной и здоровой пище». Вона була віддрукована вперше приблизно в 50-х роках. Перевидавалася неодноразово, бо її відразу розмітали із полиць магазинів. І, до речі, вона й досі користується попитом.
Оксана Кириченко
