Пропала «Фронтера», машина моя…

Пам’ятаєте історію дворічної давності, коли в країні була популярна  хвиля «ленінопаду»? У лютому 2015 року поваленого  у Гадячі бронзового пам’ятника вождю продали, а на виручені гроші придбали дві машини марки «Opel Frontera», вартість кожної 50 тис. грн. Місцеві підприємці безкоштовно підготувати їх для військових (обшили захисною арматурою ). Після цього «Опелі» передали туди, де служили наші земляки, а саме: однією машиною в АТО користувався гадячанин Олександр Берус, друга «служила» в «Айдарі» разом із Тарасом Солдатовим.

Як виявилось сьогодні, остання машина «загубилась», і її активно розшукують. Про це на останній сесії районної ради повідомив Володимир Нікітенко, коли зачитував лист, який надійшов на адресу РДА:

«Командування військової частини, польова пошта В0849 м. Авдіївка просить вас надати спонсорську допомогу у наданні автомобільних засобів для використання у зоні АТО, а саме: УАЗ-469 (у кількості 1 автомобіль) і «Опель Фронтера» (1 автомобіль)».

Не знайшовши авто, голова спілки ОМС «Гадяччина» звернувся до поліції із проханням його розшукати.

Ми ж вирішили спробувати розібратись, куди таки дівся автомобіль, придбаний за громадські кошти? Адже близько року тому голова ГО «Гадяцька Народна рада» повідомляв, що саме цю машину транспортували із зони АТО у неробочому стані. На той час вона знаходилась у нього на зберіганні, бо коштів на її ремонт не було.

Невже вона могла просто зникнути? Про це ми поцікавились у Олександра Сиваша (голови ГО):

«Автомобіль доставлявся в Гадяч для ремонту. Дійсно, це було приблизно рік тому. Планували його тут відремонтувати за рахунок коштів із фонду «Гадяччина». Але нам сказали, що ремонтувати не будуть, бо сума надто велика.

Ми намагались знайти хоч якісь кошти, щоб його відремонтувати і відправити назад в АТО. Домовились із підприємцями про виділення допомоги. Близько двох місяців машина простояла, а потім знайшовся один боєць із Гадяцького району, який за власний кошт зголосився відремонтувати її. Я не готовий сказати, чи поїхав він нею в АТО чи ні, бо не знаю. Домовленість була усна, із ним ми нічого не підписували. Адже згідно документів вона передана у зону АТО (через Солдатова в «Айдар»), і по цих же документах звідти її ніхто не забирав.  Я ходив у поліцію, усе пояснив. Нехай їдуть туди і шукають. Єдина моя помилка, що я взявся зберігати громадське майно, яке було там покинуте. До речі, коли авто передавали в АТО  у 2015 році, то чітко зазначали, що по закінченню служби боєць повинен автомобіль повернути назад у громаду. Чому ж тоді вони не шукають усі інші автомобілі, які передавали звідси?»

За коментарем стосовно відкритого кримінального провадження з приводу розшуку авто ми звернулись до начальника Гадяцького ВП. Окрім того, що інформація про місцезнаходження автомобіля відсутня, він не сказав нічого. Лише відбувся традиційною тирадою, що, мовляв, справа розслідується, і розголошувати її він не має права. 

Ось така заплутана історія. А чим вона закінчиться, ми обов’язково вам повідомимо на сторінках тижневика. 

Оксана Кириченко

Фото із архіву «БМ» зроблене під час передачі машини.