«Довіра до влади – запорука успіху держави»
Добрий день, шановна редакція.
На сьогоднішній день довіра до влади, яка зайняла свої затишні кабінети на крові і кістках Майдану, близька до нуля. Президент за 2,5 роки свого правління не виконав жодної передвиборної обіцянки. Протягом всієї каденції Порошенко вже разів із десять з гаком називав точну дату надання Україні безвізового режиму до Європи. За керівництва його команди український народ не має фінансової можливості подорожувати по району, а не те що по Європі. У своїй передвиборній програмі Порошенко обіцяв за два тижні після обрання на посаду закінчити бойові дії на Донбасі, але й по цей день у так званій АТО гинуть кращі сини й доньки України.
На фоні війни можновладці збільшують свої статки, жваво ведеться торгівля з країною-агресором, капітал російських банків в Україні досяг майже 50%, у Росії закуповують автобуси для перевезення школярів, автомобілі для правоохоронних органів. Список економічних зв’язків з країною-агресором можна продовжувати досить довго. Як кажуть у народі: «Кому війна, а кому мати рідна».
Згідно Конституції Президент не повинен займатися бізнесом. Петро Олексійович не тільки не позбувся бізнесу, а й має його на території країни, яка веде війну проти нас. Очільник України ще й виявився замішаним в офшорному скандалі, повністю узурпував владу. Чого тільки вартий призначений після Яценюка на посаду Прем’єр-міністра Володимир Гройсман. Після призначення на посаду він сказав: «Я вам покажу, як потрібно керувати державою». За майже рік діяльності даного уряду життя людей погіршилось у рази, повністю знищено середній клас, на межі знищення малий та середній бізнес. У корупційних схемах задіяні майже всі міністри. Для гіркого прикладу візьмемо очільника МВС Авакова. За його корупційні махінації під час війни у цивілізованій країні він вже б сидів пожиттєво у буцигарні, а в нас сидить у «Фейсбуці» і на весь світ обіцяє в цьому році взяти під контроль ділянку кордону з Росією, довжиною більш ніж 400 км. Скажіть, люди добрі, яким боком до кордону стосується пан Арсен?
Українська земля, здавна славиться талановитими, працьовитими людьми. Де ж тоді беруться люди, які обіцяють безвізовий режим, проводити півтора роки назад військовий парад в Севастополі (Гелетей), побудувати Європейський вал на кордоні з Росією (Яценюк). У Державному бюджеті на 2017 р. левова частка коштів передбачена на утримання силових структур. Очільники держави на всіх рівнях пишаються проведеними реформами у колишній міліції. Результатами цих реформ є невпинне зростання злочинності, грабежів, убивств із застосуванням вогнепальної зброї. До цих пір нерозкриті злочини проти патріотів Майдану, убивство журналіста Шеремета та безліч інших.
Зовнішня політика України також терпить провал за провалом. У результаті голосування в ООН був скасований візит Гройсмана до Ізраїлю. Для нашого МЗС важливіша думка Сенегалу, ніж світових лідерів. Нещодавній виступ Клімкіна з приводу звернення України до Гаазького трибуналу щодо агресії РФ просто шокує. Дипломат ледве видавив з себе основні злочини російських бойовиків: зруйнований будинок у Краматорську, підірваний автобус на блокпосту біля Волновахи, утримання заручників, та судячи з виступу голови МЗС і все. Нема ні слова про більш ніж 10 тис. загиблих, про повністю знищену промисловість та зруйновану інфраструктуру.
Ні для кого вже не секрет, що діяльність Кабінету Міністрів на чолі з Гройсманом направлена на знищення української нації. Підтвердженням цьому є соціальна політика уряду. Непомірні тарифи на комунальні послуги довели людей до розпачу. Такого геноциду влади за 25 років Незалежності народ України на собі ще не відчував.
Найбільш корупційним є паливно-енергетичний комплекс. Створений лише для відмивання брудних грошей, НАК «Нафтогаз України» продовжує грабувати український народ, продаючи газ власного виробництва населенню за захмарними цінами. Очільники непотрібної структури не соромляться заявляти про свої мільйонні зарплати. Окрема розмова про очільника НКРЕ і КП Д.Вовка. 25-річний у минулому менеджер з продажу цукерок очолив таку відповідальну комісію і, за словами Гройсмана, є самим успішним керівником у галузі енергетики. Досягнення цього вундеркінда українці кожний день відчувають на власній шкірі. Виявляється, це Вовку належить ідея закупівлі вугілля в Роттердамському порту + транспортування до місця спалювання. Дякуючи цьому ноу-хау, маємо відповідну й ціну на електроенергію. Насправді ж ми отримуємо вугілля з окупованого Донбасу. Але це нікого не цікавить – ні прокуратуру, ні НАБУ, ні НАЗК, ні Антимонопольний комітет. То для чого ми годуємо цих дармоїдів? Я впевнена, що ці Вовки, Гройсмани, Порошенки, Парубії, Гонтарєви та інші колись будуть відповідати за злочини проти народу.
Особливої уваги потребує діяльність Гонтарєвої. Я маю на увазі уваги правоохоронних органів, тільки не цих продажних, а тих, що прийдуть невдовзі з новою владою. Ця горе-банкірша на десятки років підірвала довіру до банків, але Порошенка вона влаштовує, бо йому думка народу нецікава. Цей тандем повністю знищив банківську систему країни. Уже до 90 банків відправила в небуття ця солодка парочка. Корупція під час ліквідації банків просто зашкалює. Чого тільки вартий нібито збанкрутілий банк «Михайлівський». Уже зплели лапті й «Платінум-банку», в який не так давно перевели активи з «Михайлівського». Щоб перерахувати всі «досягнення» Гонтарєвої, не вистачить й кількох сторінок, але нагадаю деякі з них: знецінення гривні більш ніж у тричі, загарбання грошей малого й середнього бізнесу, а основне – відсутність довіри до банківської системи України через недолугу діяльність голови НБУ.
На хвилях Майдану український народ обрав Верховну Раду. На жаль, Яценюк залишив нам у спадок справжнє непорозуміння – Парубія. Весь світ сміється з цього призначення, а українським гумористам годі й думати про безробіття. Я прожила досить довгий вік, але такого неподобства, як у парламенті нинішнього скликання, ще не бачила. Засідання проходять при напівпорожній залі, часто виникають сварки з рукоприкладством, кнопкодавство вже, мабуть, не вважається за порушення. Коли депутати й чиновники найбіднішої країни в Європі поїхали в робочий час у Давос і на інавгурацію Президента США, за наявності в сесійній залі півтори сотні депутатів зареєструвалося 330. Вигідні владі та олігархічним групам законопроекти ставляться на голосування десятки разів. Після зимових канікул депутатів у цьому році рівень довіри впав із одного відсотка до нуля.
Е-декларації народних депутатів показали весь цинізм нинішньої влади. Адже нас, пересічних громадян, закликають укотре затягти паски, сплачувати військовий збір. Допомагаємо чим можемо армії, а ці дармоїди від влади набивають кишені брудними грошима. Створені антикорупційні органи, на жаль, не бачать жодних зловживань у цих деклараціях. Яка буде довіра до них, якщо ГП очолила людина без юридичної освіти, кум Порошенка Луценко, який обіцяв ловити «крупну рибу», а ловить тільки дрібних казнокрадів і аферистів. Адже за скоєні злочини, особливо під час війни, так ніхто й не відповідає. Затихла справа й діамантових прокурорів. Немає сенсу перераховувати всі недоведені до суду справи, бо їх тисячі.
У плані розбазарювання народних коштів намагаються не відстати від своїх вождів і місцеві князьки. Чого тільки варте придбання елітного автомобіля. Не зважаючи на досить гучний спротив громадськості, місцева влада таки здійснила свій злочинний намір. На фоні війни в країні, всеохоплюючої економічної і політичної кризи місцеві депутати проголосували за це ганебне рішення. Упевнена, що гадячани дадуть належну оцінку народним обранцям під час наступних виробів. Необхідно створити таку атмосферу в суспільстві, щоб жоден із депутатів на чолі з Нестеренком пожиттєво не потрапили до органів влади.
Так як у людей дуже коротка електоральна пам’ять, то пропоную хоч раз на місяць друкувати на сторінках тижневика список цих супостатів. У нашому місті в жахливому стані знаходяться водопровідні й каналізаційні мережі, до цих пір не вирішене питання сміттєзвалища, вкрай незадовільний стан доріг та прибудинкових територій, незадовільне забезпечення населення транспортом. Перелік невирішених проблем можна вести дуже довго, але вони, на жаль, не цікавлять владу. Не кращі справи і в районі. У керівників району добре виходить тільки «бухать» у робочий час. Благо, що є з кого брати приклад. Депутати ВР теж, як правило, «працюють» в округах.
Проблем, як в усій країні, так і в районі, вистачає, але на одній із них хотілося зупинити вашу увагу. Це питання автомобільних шляхів. Раніше дороги ділилися на три категорії: погані, дуже погані і сумські. Тепер їх «гідно» змінили гадяцькі. Та чи ж не соромно нашим очільникам, що такий багатий на нафту й газ район водії транзитних автомобілів об’їжджають десятою дорогою. Адже, крім того, Гадяч – це гетьманська столиця, а з районом пов’язано безліч історичних подій. Мене дивує те, що, наприклад, протягом минулого року десятки разів у ЗМІ з’являлась інформація про виділені кошти на ремонт шляхів із різних джерел фінансування. То де ж ті кошти?
Як бачите, шановні земляки, нас ведуть не тією дорогою наші керманичі. Не за такий шлях України гинули на Майдані патріоти і, на жаль, продовжують гинути. Якщо вас, люди добрі, влаштовує таке життя, то сидіть воюйте на дивані й далі.
P.S. Уже офіційно відомо, що на заробітки до Європи й Росії виїхали декілька мільйонів працездатних українців, і потік остарбайтерів з України не припиняється.
З повагою до вас Марія Іванівна Кизь, пенсіонерка, жителька м. Гадяч
