Санаторій без культурного дозвілля
Крилатий вираз «Мистецтво належить народу» відомий усім ще з незапам’ятних часів. Мистецтво – пісня, танець, живопис, вишивка, екскурсія – це все те, чим живе людина.
Жодне свято не відбувається без пісні і танцю. Для відпочинку у нашому місті є кіноконцертний зал, бібліотека, санаторій. Де, як не в обласному туберкульозному санаторії, культура дозвілля повинна включати в себе всі види мистецтва, бо воно покликане з точки зору психологів заглянути глибоко в душу людини і розкрити її, показати її внутрішню культуру, відволікти від хвороби і сприяти здоровленню.
Кожен відпочиває на свій смак, скажете ви, бо кожен має свої особисті якості. Але що робити відпочиваючому, коли в санаторії не буде танців, концертів, кіно, екскурсій, вечорів гумору, зустрічей із цікавими особистостями? Сидіти у приміщенні і читати книжку! Оце так відпочинок! А чи не краще подивитися музичну програму чи зробити пішохідну екскурсію із культмасовиком-екскурсоводом, закоханим у своє рідне місто та його славну історію, оглянути художню виставку у музеї, покласти квіти до підніжжя пам’ятника Кобзареві!
Згадаймо музику. Саме вона допомагає нам у радості і горі, і як без неї можна обійтися у санаторії, де лікуються хворі? Танець, танцювальні рухи позитивно впливають на здоров’я людини, навіть більше, ніж спорт.
На превеликий жаль, зовсім по-іншому вбачає дозвілля і лікування хворих засобами мистецтва головний лікар обласного туберкульозного санаторію м. Гадяч Сколота Віктор Миколайович. Він вважає, що виховання і лікування засобами мистецтва непотрібні і не дуже важливі у наш час, тому й економить на культурі, скорочуючи півставки культорганізатора і зберігаючи при цьому штат бухгалтерії разом із бухгалтерами і комп’ютерами. На його погляд, духовні багатства прийдуть самі по собі, але в якому вигляді? Без духовності, без спілкування з мистецтвом, яке містить у собі красу нашого життя, відпочинок, лікування не можливі.
Ще в часи Лесі Українки в її невеличкому будинку збиралися корифеї українського мистецтва на культурний відпочинок, організовували пісенні конкурси, художні виставки, ставили п’єси, проводили творчі вечори. Рекомендую товаришу Сколоті Віктору Миколайовичу запозичувати досвід у великих людей і не відбирати у простих громадян змогу відпочити із задоволенням, отримати мінімальну платню за роботу, виконану із душею, а головне – не підривати добру славу санаторію, який працює вже більше століття в ім’я людини і для її блага. Авторитет установи перш за все!
Галина Миколаївна Устима, організатор культурно-дозвільної діяльності обласного тубсанаторію м. Гадяч
КОМЕНТАР головного лікаря обласного тубсанаторію Віктора Сколоти:
«Ситуація така: цьогоріч по статті «Заробітна плата» значне недофінансування – 1 млн 900 тис. грн. Тому, згідно бюджетного кодексу і вимог Мінфіну, ми повинні утримувати штатну чисельність працюючих у межах фонду зарплати. По-іншому ми вчинити не можемо, бо за це недотримання закону передбачена кримінальна відповідальність.
Відбулись збори трудового колективу, залучали профспілку і вирішили скоротити 32 посади. У першу чергу обирали ті посади, які не впливають на життєдіяльність закладу: акомпаніатори, озеленювачі, офіціанти. Окрім цього, під скорочення потрапили 3 адміністративних посади, 2 бухгалтерських ставки, 4,5 лікарських ставки, кілька сестринських.
Про вивільнення місць ми попередили заздалегідь. Можливо, щось зміниться, додадуть кошти, то тоді будемо переглядати.
Зрозумійте, така ситуація по всіх лікарнях – і недофінансування, і скорочення. І найцікавіше, що скаржаться саме ті, хто вже має пенсійне забезпечення, а от люди молодшого віку сприймають спокійніше. Хоча вони у цій ситуації потерпають найбільше.
До речі, ми також постраждала сторона. Бо нам доводиться виконувати роль «громовідводу» у цій ситуації – і виконати розпорядження «згори», і зберегти колектив.
Упередженого відношення ні до кого не маю. Я розумію, що скорочення добряче «б’є по кишенях», але, перш за все, це боротьба за виживання закладу».
