Бюджет розвитку чи бюджет споживання?
Ось і закінчився рік: астрономічний, сільськогосподарський, бюджетний. Астрономія – це щось високе, неосяжне, малозрозуміле. Сільське господарство – це всім зрозуміло, без нього не проживемо.
А бюджет? Що ж таке бюджет? Є бюджет державний, області, району, сільради, сім’ї. Що ж таке бюджет взагалі? Це кількість грошей, які збираються протягом року в якійсь названій чи не названій спільноті людей і потім протягом року витрачаються на користь членів цієї ж спільноти. Пропоную поговорити про бюджет найнижчої ланки людських формувань, який можна більш менш зрозуміти і який можна обговорювати – сільської ради. Це не є щось секретне, нібито обговорюється на сесіях і так між людьми. Але ж! У році, що минув, мабуть, чи не вперше була відкрита, точніше прочинена завіса над здавалось би публічним і прозорим документом. Це коли на початку року (17 березня) у районці було надруковано основні цифри бюджетів сільських рад. Вони приблизно однакові по всіх сільрадах, звичайно, пропорційно населенню.
Хочу зробити коротенький аналіз бюджету сільради, де проживаю, – Книшівської. Загальні доходи приблизно складають 1,2 млн грн. Протягом року за рахунок перевиконання бюджет збільшився до 1,5 млн грн. Дивимось основні витрати: на утримання власне сільської ради – 422 тис. грн, далі утримання дитячого садка – 470 тис. грн, для Будинку культури – 144 тис. грн, придбання мотора до надувного човна для ландшафтного парку – 40 тис. грн, на благоустрій села – 12 тис. грн. Далі пішли дрібні цифри. Ремонт доріг не згадується, створення нових робочих місць також. Якось треба освоювати новобудови, що нібито дістались у спадок від колишнього колгоспу, це теж можливі робочі місця. Чи, може, вони чекають повного занепаду із послідуючою розборкою на будматеріали? Щось треба згадати і про цивільну оборону. Чи у нас із цим у теперішній час усе в порядку?
Що ж можна сказати: це бюджет розвитку чи споживання? Це основне питання зараз для бюджетів усіх рівнів. Бюджет розвитку – це коли щось будується, створюються робочі місця, тобто затрати відчуваються всіма членами даної спільноти. Бюджет споживання – це коли що зібрали, те й витратили. Колишній наш керівник про такий бюджет казав: «Треба, щоб не було, як у циганському колгоспі: надоїли – записали, випили – викреслили, а завтра треба буде – позичимо». Що в нас можна сказати про розвиток, так це встановлення пластикових вікон та дверей у бюджетних установах. Це добре, але хто ж у ті двері ходитиме і в ті вікна виглядатиме через 5-10 років, якщо вже на 2017 рік планується зменшення списку дітлахів у садку на третину. Чого ж так? Істина проста: у селі роботи немає, молодь не залишається, а значить кількість дітей зменшується. І напрошується висновок: ті утепленні приміщення, на які витрачаються великі кошти, уже через декілька років потрібні не будуть. Ну не будемо ми ж звозити дітей до себе з усього району.
Коли я закінчував школу, нас, однокласників, залишилось у селі вісім. Так чи справді роботи немає? Є. Але всю її виконують заїжджі працівники. Що ж залишається селянам: збирати хмиз на обочинах і косити бур’яни на суботниках. Ще любиме зайняття стати на біржу і добре оформлювати субсидії. Хотілось би сказати за перевиконання бюджету. Воно відбулось завдяки збільшенню податків на с/г виробників. Але без кінця так діяти неможна. Треба згадати народну мудрість: якщо почати частіше стригти овець, то вовни не добавиться. Ось і в нас треба забезпечувати роботою своїх жителів, тобто створювати робочі місця, тоді залишатимуться тут жити, і будуть діти в садочку і школі, і буде кому робити концерти. А так майже порожній зал на концерті, майже порожні класи і майже порожній садочок.
Так який же в нас бюджет: розвитку чи споживання? Бюджет 2017, що нещодавно був затверджений на сесії сільської ради, майже нічим не відрізняється від бюджету 2016.
В. Терещенко
