Щоб пам’ятали

«Цієї людини вже немає. І не стало її на війні, і загинула вона у бою, і майже не писали про неї ЗМІ, і не висловив співчуття Президент…»

Так пише на своїй сторінці у соцмережі волонтер Ян Осока, якому випала сумна доля повертати додому тіла полеглих героїв.

Як стало відомо, днями у зоні АТО загинув ще один наш земляк, уродженець Біленченківки Олександр Лукаш (позивний «Лука»).

Народився  8 травня 1965 року. Після 9 класів школи вступив до Гадяцького ВПАУ,  отримав фах помічника машиніста. У 1983-1985 роках пройшов строкову службу на полігоні «Десна» – у 300-му навчальному танковому полку сержантом-інструктором, готував водіїв танків, яких потім одразу відправляли до Афганістану.

Після армії почав працювати у локомотивному депо «Полтава», їздив на пасажирських, а згодом і товарних поїздах.

У серпні 2014 року був призваний на службу в АТО. Уже у листопаді був зарахований до мотопіхотного батальйону 92-ї окремої механізованої бригади. Із вересня по листопад перебував на кордоні з Придністров’ям, на підсиленні блокпостів. 2.12.2014 його батальйон був доправлений до Щастя, у якому він перебував до 8.03.2015, коли відділення, у якому служив Олександр, було поставлене на охорону складів у місті Сватове.

У травні 2015-го службу ніс у селі Курдюмівка та Зайцевому Донецької області, уже у складі 58-ої окремої мотопіхотної бригади.

Демобілізований у вересні 2015 року, а вже у лютому 2016-го він підписав контракт із ЗСУ. Восени знову переведений до зони АТО. Сержант, командир зенітно-ракетної самохідної установки 4-го відділення зенітно-артилерійського взводу 92-ї окремої механізованої бригади, Олександр Лукаш загинув 1 грудня біля села Красногорівка Мар’їнського району Донецької області внаслідок мінно-вибухової травми, отриманої під час мінометного обстрілу позицій ЗСУ.

Похований 4 грудня на Алеї Слави у Полтаві. У нього залишились батько, сестра, дружина та син.

Вічна пам’ять герою!