Хочеш в садок – купуй ліжко!
І це не єдине придбання, яке вам потрібно буде здійснити, привівши дитя у ДНЗ.
Укотре на адресу редакції надійшла скарга, що фінансування садочків із батьківської кишені не припиняється. Із року в рік «апетити» дошкільних закладів ростуть.
Своїми переживаннями з цього приводу поділилась із нами гадячанка Наталія.
«Прийшли у садок після літа – не вистачає ліжок і, відповідно, матраців. Пішли до завідуючої, а вона каже, що вже й так багато виділяли на наш садок. Тому йти у відділ освіти і просити ще не буде. А ми, не довго думаючи, написали листа і пішли із ним туди самостійно. Зареєстрували його, а вже через декілька днів відбулася сесія міської ради, на якій виділили кошти на те, що ми просили.
Виходить, потрібно «побиратися» для того, щоб у ДНЗ усе було. Або ж бути безхребетним і продовжувати купувати все за власний кошт. Але тоді було б доцільніше перевести садочки із державних у приватні. Усе одно ж грошей платимо купу – то тоді б хоч рівень був відповідний…»
Чесно кажучи, це ж саме ми постійно чуємо від відвідувачів редакції. Справді, хоч бюджет міста відчутно зріс, а належного фінансування дошкільних закладів ми не побачили – батьки продовжують безперестанно спонсорувати садочки, купуючи постільну білизну, подушки, шпалери, занавіски, лінолеум, канцтовари, іграшки, гральні стінки, мило, туалетний папір і навіть овочі, а також ще багато речей, без яких дітям не обійтись. А завідуючі відмовляються звертатись до міського керівництва, адже «і так вже багато отримали».
Тим часом виконком міської ради звітує про те, як багато всього зроблено їхніми стараннями «протягом року на утримання дитячих садків із початку року використано 10 млн 500 тис. грн»: на 187,9 тис. грн замінили вікна і двері; на 124,9 тис. грн провели поточні ремонти; 113, 6 тис. грн витратили на придбання плит, холодильника і килимів у кілька ДНЗ; 307,2 тис. грн направили на ремонт харчоблоків.
І навіть на харчування батьки додали більше, ніж держава: 463,4 тис. грн – кошти бюджету та 705,9 тис. грн – батьківська плата.
За підрахунками, проведеними згідно звіту виконкому, із задекларованих на садочки 10,5 млн грн саме на покращення побутових умов у ДНЗ міста витратили всього 733 тис. 600 грн. Решта коштів «пішла» на поточні витрати (опалення, освітлення, зарплатня персоналу), які існували навіть при найбіднішому бюджеті міськради.
Паралельно провівши опитування у соцмережах, ми були неприємно вражені: більшість батьків, чиї діти відвідують ДНЗ, досі твердо впевнені, що своєрідне спонсорство із їхнього боку більш ніж потрібне.
«Гроші збирають для ВАШИХ же ДІТЕЙ! Я впевнена, що жодна копійка не йде комусь в карман!»
«Те, що ми, батьки, складаємося на канцтовари і ремонт, це ми робимо для своїх дітей, і здається всі вже до цього звикли і вважають за норму».
А потрібно б почати відходити від цієї норми. Є гроші у бюджеті, запросив завідувач спеціаліста у садок, оглянули його, склали акт, що саме потрібно, – і купили швиденько. Адже якщо у батьківському бюджеті (який найчастіше складається із мінімальної зарплатні) знаходяться кошти, то й міська рада мала б знайти. Просто всі звикли, що батьки «потягнуть», адже вони на все ладні, аби дітки отримували кращі умови. Тому ніхто й не збирається це грошове ярмо із батьківських плечей перекладати на міський бюджет. А навіщо?
P.S. Хотілося б звернутись до завідувачів місцевими ДНЗ: озвучуйте свої проблеми, не мовчіть. Адже саме через вашу мовчазну згоду дитячі садочки у більшості існують саме за рахунок батьків.
Підготувала Оксана Кириченко
