Матрьошка, балалайка, самовар
Матрьошки вважаються споконвічно російським сувеніром і тому так популярні серед туристів, що приїжджають у РФ із різних країн. Але якщо у вас виникнуть думки про якесь там прадавнє коріння цієї ляльки – женіть їх із голови негайно!
Усе було, як завжди, по ісконно-руському сценарію. Ідею анексували у японців на початку XIX століття. Сувенір із Країни висхідного сонця представляв собою дерев’яні фігурки, що вкладалися одна в одну, а придумав їх японський мудрець Фукурума. Вони були гарно розписані й стилізовані в дусі традицій цієї країни.
Привезена лялька якоюсь Мамонтовою у московську іграшкову майстерню, де токар Васілій Звьоздочкін, надихнувшись ідеєю, наробив багато неотесаних чурбаків. Токарю, видно, не хотілося виточувати всілякі там рученьки й ніженьки, як в японській іграшці, і він вирішив просто наробити чурбачків, а потім зашкурити їх і просвердлити отвір для іншої ляльки.
Історія замовчує, як воно там все було насправді, аж тут до майстерні навідався художник Малютін, який почав малювати на чурбаках костюми всяких губерній.
Ще відомо, що матрьошку названо в честь розповсюдженого на той час імені Матрьона, це само собою цікаво, бо корінь «мат» красномовно описує все руське.
Так, тепер пройдемося по не менш сакральному – по ще одному «істінно русскому дєтіщу» самовару.
Історія також мутненька, бо де ж узявся самовар для чаю, якщо чаю як такого там зроду не було, поки його не почали возити купці.
Одним словом, самовар був придуманий в Древньому Римі, із нього древні римляни попивали всякі тепленькі смачнючі напої з трав, листочків та квіточок. Звався цей сосуд «аутепса».
Ще одне джерело стверджує, що цей сосуд привіз Петро Перший із Голландії у середині XVII століття і відразу погнав гінців по губерніях за умільцями, які змогли б зобразити схожу штуку. Довго шукали, але знайшовся якийсь тульський коваль Дємідов, який склепав щось подібне, але воно було більш схоже на відро. Довго, мабуть, думали, як назвати творєніє, і геніальна руська душа підказала – самовар. Нічо не нагадує? Скатєрть-самабранка, сапагі-скараходи, вєдро-самавар. І невдовзі, років через сто, це самоклепане відро стало культовим у кожній ізбє.
Ну й головне – балалайка!
Тут складніше. Не знайшлась світла голова, щоб документально описати, звідки вона взялась в Рассєї. Можливо, із азіатської домбри, яка потрапила в руки музиканту-просвєтітєлю Васілію Андрєєву і мастєрам Іванову та Налімову. Вони в 1883 році домбру «усовєшенствовалі», ну й назвали знову, не мудрствуя, – балалайка. А музикант Пасєрбскій поїхав у Німеччину по патент.
Отак з миру по нитці й насмикали «іконно русскіх прєдмєтов».
Ну, а про вкрадену історію ми вже писали і напишемо ще не раз.
«БМ»
