«Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі!»

На сторінках соцмереж містяни активно обговорювали публікацію Ірини Сухно  про безпритульних котів, які мешкають у дворі по вул. Тельмана. Вона скаржилась на смітник, який утворюється у дворі через те, що мешканки цього ж двору сприяють розведенню котів.

Після цього представники ГО по захисту тварин відвідали одну із них і прокоментували ситуацію:

«Ірина перебільшує. Так, жінка підгодовує безпритульних котів, але тому, що не може по іншому, бо сама пережила «ГОЛОДОВКУ». Ця героїчна бабуся  – Анастасія Семенівна Рудченко. Вона – одинока і говорить, що спілкування з котами рятує її від самотності. Натомість сусіди (не те, щоб допомогти старенькій) постійно глузують з неї, та ще, коли бабуся зробила їм зауваження, піхорнули так, що та впала навзнаки і отримала травми. Краще б допомогли їй кормами та ліками для тварин, адже ці покинуті коти – результат безвідповідальності та жорстокості так званих «людей». Найближчим часом котам буде проведена дегельмінтизація та вакцинація проти сказу. ЛЮДЯМ НЕ ТЕ ЩО ПОЗАКЛАДАЛО ВУХА – ЛЮДЯМ ПОЗАКЛАДАЛО ДУШІ!»

У свою чергу ми звернулися за коментарем до Андрія Жученка (нач. управління вет. медицини):

«Ситуація із безпритульними тваринами вкрай напружена. Протягом останніх трьох років взагалі не проводилась їх регуляція. Це питання піднімає ГО «Врятуйте наші душі» і, відповідно до їхніх звернень, нашими працівниками була проведена стерилізація тих тварин, які вони представили.

Що стосується утримання безпритульних тварин, то невироблений сам механізм їх відлову та подальше утримання. Згідно із законом України, потрібно облаштовувати притулки, але, враховуючи, як політичну так і економічну ситуації, дійсно, місто не може собі це дозволити. Подібне не лише в Гадячі, а по всій території України. Взагалі на всю країну створено не більше десяти притулків, і то у великих містах, де є фінансування.

Ми повинні розуміти, що безпритульні тварини – це джерело небезпеки, в першу чергу – поширення сказу. Сьогодні можна говорити про спалах розповсюдження даного захворювання і найголовніше – відсутні будь-які вакцини для профілактичних щеплень собак та котів. Ветеринарна служба також не забезпечена вакциною в потрібній кількості. Тому питання захворювання на сказ стає все більш актуальним. Але в першу чергу потрібно дбати про здоров’я нації, а вже потім говорити про жалість до домашньої тваринки. Та, на жаль, на сьогодні у деяких людей трішки змінені цінності, і більшу увагу приділяють безпритульним тваринам, ніж захисту, наприклад, дітей. Однозначно, потрібно приймати якесь рішення щодо ліквідування чисельності безпритульних собак і котів, але воно повинно бути узгоджене з усіма суб’єктами та відповідати вимогам чинного законодавства. І рішення повинно влаштовувати суспільну громадську думку. Звичайно, повинні бути виділені окремі зони для вигулу тварин та облаштування майданчиків. Та хотілося б, щоб і відповідальність громадян за своїх тварин була більша».   

«БМ»