18 травня – Міжнародний день музеїв

Робота, яку не проміняю ні на що інше

Музей не буває без експонатів, а зоологічне відділення в ньому не може повноцінно існувати без таксидерміста. Ось ми й вирішили розповісти вам, дорогі наші читачі, про таку людину, яка не просто працює, а займається улюбленою справою з дитинства і вже не проміняє її ні на що інше. Тож знайомтесь.

Сергій Литвиненко народився у Гадячі. Після закінчення школи вступив до Донецького педагогічного інституту ім. Т. Шевченка. Потім перевівся до Луганського національного університету ім. Т. Шевченка, після закінчення якого залишився там працювати (викладав зоологію) і з того часу проживав у Луганську. За професією зоолог, орнітолог. Працюючи в університеті, завідував зоологічним музеєм при навчальному закладі. Із 1993 року співпрацює з робочою групою орнітологів басейну Сіверського Донця. У зв’язку з подіями, які починали розвиватися на сході країни, довелося переїхати до рідного міста. Був на лінії фронту, своїми очима бачив страшні бої. Уже майже два роки з дружиною та сином проживають тут у батьківському будинку. «Приїхавши у Гадяч і знаючи, що у місцевому музеї немає таксидерміста, відразу пішов туди і запропонував свою кандидатуру. Прийняли на посаду наукового працівника, де працюю і досі».

 «Виготовлення опудала займає немало часу. Одну тваринку можна за три дні зробити, а на іншу потрібен місяць. Якщо, наприклад, косулю, то робота може зайняти близько місяця, лисицю – тижнів три, а можливо, і більше. У музеї немає умов для роботи з тушками представників фауни, і тому доводиться все робити вдома, там облаштував собі маленьку лабораторію. Кожен зоолог повинен уміти виготовляти та обробляти тушки тварин і птахів, опудала – це вже така естетична назва, правильно вони називаються таксидермічні вироби. Взагалі таксидермісти не люблять назву «опудала», говорять, що «опудала на огороді». Інтерес до обробки тушок проявився у мене ще у шкільні роки, дуже хотілося спробувати зробити щось своє. Першою моєю роботою була сойка. Охочих замовити опудала у нашому місті мало, звертаються тільки, аби зробити мисливський трофей на пам’ять, але це буває рідко. На перший погляд, уже готові вироби можуть здатися не зовсім і складними, але насправді це дуже клопітка робота», – розповідає Сергій Павлович. На даний час співпрацює з університетом на дистанційній формі навчання. Ось зі своїми студентами збираються їхати у Тростянецький дендропарк на польову практику. Зустрічаються у Старобільську, де знаходиться філія університету. Окремо співпрацює з викладачами, які переїхали в Україну з окупованих територій.

«Окрім опудал, цікавлюся наукою. Полюбляю подорожувати, при нагоді завжди намагаюся кудись поїхати. Тільки-но приїхав зі своїми колегами з острова Джарилгач (острів у Каркінітській затоці Чорного моря, найбільший острів України та Чорного моря). Вивчали водно-болотних птахів, ходили на екскурсії, спостерігали за місцевістю, фотографували. Жили в польових умовах. Науку зараз ніхто не фінансує, усе за свій рахунок».

Зараз Сергій Павлович планує працювати над матеріалом, який привіз з острова. Першою роботою буде ворона сіра.

Оксана Руденко

Таксидерміст – галузь природознавства на перетині зоології, музеології (музейної справи) та мистецтва, пов’язана з виготовленням опудал колекційних зразків тварин.