Інвалід проти східців
Фото використане як ілюстрація
Дзвінок у редакцію
«Я інвалід-візочник. Нещодавно виникла потреба відвідати стоматолога. Обдзвонили три місцевих приватних стоматологічних клініки. На моє здивування, жодна із них не була пристосованою до прийому пацієнтів із особливими потребами. Пандуса немає ніде. То що ж, ми не такі, як усі?»
І справді, промоніторивши місцевих приватних майстрів стоматології, ми знову згадали давню проблему із пандусами. Мабуть, чи не кожного року виносимо її на загал, але, на жаль, повного її вирішення немає. За нашими даними, 1-2 місцевих стоматологічних кабінети мають подібне пристосування для заїзду інвалідного чи іншого візочка. Інші ж просто ігнорують або ж не помічають проблеми.
До речі, пандуси відсутні і в багатьох держустановах, медичних закладах, магазинах, аптеках. І хоч як обіцяють власники безпандусних закладів допомагати заїхати особливим клієнтам, усе ж краще, щоб усі двері нашого міста були легкодоступними для людей на візочках.
«БМ»
В Україні вдосталь законів та норм, що захищають право маломобільних груп населення та ставлять вимогу, щоб усі об’єкти громадського призначення були доступними для них. Серед таких документів, зокрема:
– Конституція України, у якій зазначено, що усі люди є рівні в правах і мають мати однаковий доступ до громадських споруд;
– доступність громадських будівель передбачає Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від березня 1991 року;
– у 2009 році Україна ратифікувала конвенцію ООН про права людей з інвалідністю, у якій також є стаття про доступність.
