«…За воду платимо «у магазін»

«Із 23 січня немає води у Пирятинщині! Не робить мотор на насосі, а ще ж і року не минуло, як купували його усім селом! Пішли до Грицана, а він каже: «Скидайтесь». Так ми ж точно знаємо, що банщик липоводолинський дав три тисячі на ремонт. Так ні ж, йому ще треба! Каже нам: «Ви оті 3 не трогайте, а ще скидайтесь!»

Ось із такою скаргою до редакції звернулись мешканці села Пирятинщина, що на Гадяччині. Близько тижня просидівши без води, люди вирішили не чекати, а добиватись правди. Були навіть в адміністрації.

Щиро кажучи, про цей водопровід вже ходять байки. Кажуть, провинились селяни – перекрили їм воду. А коли вимолили прощення, і все у селі добре, то й вода є.

Як виявилось на ділі, за воду в Пирятинщині платять, як вони висловлюються самі, «у магазін». І тарифи на водопостачання досить цікаві: 10 грн на місяць – за дорослого (так само і за авто), 6 грн/місяць – за дитину (і за корову так само), 7 грн/міс. – за коня. До основної суми +4,20 – за постачання води. Договорів на водопостачання не укладали, і лічильників відповідно ніхто не встановлював.     

Що, не бачили такого? А можливо, так вигідніше? Чи насправді такий варіант більш ефективний, ми запитали у Миколи Грицана (керівник ФГ «Колос», с. Мала Побиванка). Саме на території його господарства  розташована та сама водонапірна башта, із якої подають воду в Пирятинщину.

Він і пояснив детально, у чому проблема:

«Днями згорів насос. Я попросив людей – здайте на ремонт. Вони ж не вірять, кажуть, дорого! Вчепились у ті 3000 гривень, що баня дала. Я ж кажу: не вистачить. Сам насос коштує 3800. Кажу: віднімемо ті гроші, що баня дала, і скинемось ще потроху й заплатимо за це усе – і будемо із водою.

Я ж відразу хотів свого крана дати, щоб люди скинулись тільки на солярку. Вони ж не хочуть. Тепер же треба ще й людину наймати і гроші їй за це платити. Цей чолов’яга  вільний тільки через кілька днів. Я ж не можу усім пояснити, що людина зайнята! Та й не вірять вони. А вони все колотять і колотять… Вічно треба крайнього знайти.

А грошей і досі не здали. Так я розсердився, кажу: «Шукайте старшого собі і займайтесь самі!

За воду люди платять 8 гривень у місяць за одного чоловіка, за дитину 6  – беріть скільки захочете води, лічильників же немає. Хіба ж це багато? Та я й не проти, щоб  лічильники ставили. То тоді будуть платить більше, по тарифу за фактично спожиту воду. Плату за воду вирахували, виходячи із користування насосом –  платять тільки за електроенергію, що він споживає.

2 лютого вже у редакції «БМ» Микола Грицан  телефонує чоловіку на ім’я Анатолій (він займається ремонтом насосу):

«– Ну, що там із водою?

– Качає. Думаємо, що примерзла. У башні шелестить.

– А гроші всі здали?

– 16 чоловік не здало.

– А сума яка потрібна на ремонт?

– 3800 насос + 2440 автокран. Усього 6240 гривень.

– Ті, хто більше здав, тим повернуть остачу. Нехай сьогодні помиються, а в обід відключи скажеш, що я так сказав. Поки гроші не здадуть».

От так виходить – у селі водою користуються 42 двори, а платити хочуть не всі. І коли  потрібно здатись на ремонт, то крайнього не знайдуть. А насос – то ж техніка не вічна. А як хочете водичку постійно у будинок мати, то потрібно скидатись.

Оксана Кириченко