«Оперативно-рятувальна», або «Дєвушка, не надоїдайте!»

Перший цьогоріч робочий день редакції розпочався «жарко». До нас із «подякою» завітала жителька Оснягів Лідія Требка.

 «3 числа сталась пожежа – загорівся сарай (він у мене під одною кришою із літньою кухнею). У 2.05 ночі я визвала пожарку – вогонь ще тільки у сараї був, шо там горіло – не знаю.

Набрала ще раз пожарку  – сказали: «Машина виїхала, ждіть». Минут через 10 звоню ще раз – а вони мені:  «Дєвушка не надоїдайте, машина виїхала. Не безпокойте!»

А як не безпокойте – у мене ж горить!

Слава Богу, люди позбігались, хто що зміг врятував, усе інше згоріло – і свині, і кури…

Далі вогонь перекинувся на літню кухню. Година минула – де ж пожарка?

Знову позвонила – «Щас буде, чого ви переживаєте, у нас ще один визов. Машина поїхала  на Харківці. Скоро буде у вас». Так шо, у них машина одна чи що?

Вже аж через час приїхала пожарка із елеватора. Кажуть, що їх пожежники попросили потушить. Розтягли шланг, минут 5 полили – і вода кончилась. Поки шукали, де набрать води, це вже до двох годин минуло, із мого сараю і кухні нічого вже не лишилось. Кажу їм: «Не шукайте, вже й спасать то нічого».

Тут ще одна пожарка приїхала – вже МНСники, ті, що я викликала. Кидають шланг, а води то нема! Таке як іздіваються! Питаю: «Чого ж ви їхали тоді?» Виявилось, що вони думали десь тут води набрать, бо вернулись із Харківець.

Тут заходить чоловік  якийсь із бумагами із папками – пішліть, каже, акт тушенія составлять…Я думала приб’ю його на місці!

Успокоїлась, склали акт. А він тоді каже: «Оплачуйте визов двох пожарок!».

То я вже така зла стала, кричу на нього, а він мені: «Чого ругаєтесь? Мене тоже у 2 часа ночі підняли, думаєте, мені оце хочеться до вас їхать? Хату ж вам врятували!»

А шо вони рятували? Приїхали вже як згоріло усе. І я також у медицині роблю і не жаліюсь нікому, шо на визови приходиться їхати вдень і вночі. Мало того, що все згоріло, так ще й відношення таке свинське.

Каже мені: «У нас сістєма така, шо нічого нам за це не буде. Візьмете справку, підете у сільраду, може вам там 200 гривень помощі дадуть, а мо й більше…»

І газовики тоже – приїхали перекривать трубу вже під утро, а визивали ж разом із пожарниками…

Отак допомагає нам «оперативно-рятувальна» служба. Хочеться подякувати їм за те, що потушили мені кухню і сарай».

Історія записана зі слів Лідії Требки.