Про доцільність існування Гадяцького туберкульозного санаторію

«Про бідного хворого замовимо слово…»

Нещодавно на сесії Гадяцької міської ради було піднято питання або правильніше сказати запущено питання доцільності подальшого існування Гадяцького обласного туберкульозного санаторію. Воно відразу викликало жвавий інтерес у гадячан та активно обговорюється в Інтернет-мережі. Воістину правильно сказано, що в питаннях політики, спорту і особливо медицини фахівці всі без виключення.

Як головний лікар закладу, доля якого обговорюється, я хотів максимально прояснити ситуацію, правдиво висвітлити деякі медико-статистичні аспекти та відкинути некомпетентні інсинуації навколо санаторію.

Коротенько про себе. Маю тридцять років лікарського стажу, вищу кваліфікаційну категорію за фахом, пройшов шлях від земського лікаря до керівника закладу обласного рівня, є почесним донором України.

Гадяцький обласний туберкульозний санаторій – вузькоспеціалізований медичний заклад третинного рівня, підпорядкований Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА, підзвітний та підконтрольний обласній раді. Отже, використовуючи логічне мислення, питання життєдіяльності санаторію – виключна прерогатива керівництва Департаменту охорони здоров’я, Полтавської обласної ради, МОЗ України. Тільки вони можуть фахово із державницької позиції дати оцінку доцільності існування санаторію.

Чим же так «завинив» туберкульозний заклад, його пацієнти та колектив перед депутатами та урядовцями гетьманської столиці? Дозвольте нагадати шановним опонентам, що санаторій із моменту побудови (1913 р.) завжди мав фтизіатричний профіль, тобто тут завжди лікували туберкульоз: і тоді, коли він підпорядковувався Міністерству оборони СРСР, і пізніше, коли був переданий МОЗ України. І зараз він займається тим же, і смію всіх запевнити, досить успішно.

Згідно Статуту комунальний некомерційний заклад Гадяцький обласний туберкульозний санаторій займається лікуванням усіх форм туберкульозу: органів дихання, нирок, сечостатевої системи, кісткового та мультирезистентного туберкульзу, виконує функції фтизіатричних МСЕК, проводить лікування і реабілітацію воїнів АТО, хворих на туберкульоз. Щорічно в Гадяцькому обласному туберкульозному санаторії оздоровлюються та проходять лікування близько 900 пацієнтів, з них 20% складають хворі-інваліди: учасники бойових дій, інваліди та ліквідатори ЧАЕС, інваліди за загальними захворюваннями, люди з імунодефіцитними станами. Для 11000 хворих на туберкульоз у цілому по Полтавській області наш заклад єдиний, де вони можуть пройти лікування та реабілітацію. До речі, туберкульозних санаторіїв в Україні залишилось усього чотири. Із лікувально-оздоровчих заходів у нашому закладі ефективно використовується:

– лікувальне харчування, яке складає 32 грн на добу, включає в себе кілька сортів м’яса, риби, молочних продуктів, овочів, фруктів і т.д.;

– медикаментозна терапія як за кошти держави, так і за рахунок лікувальних програм;

– фізіотерапія;

– інгаляції;

– лікувальна фізкультура.

Санаторій має акредитовану лабораторію, кабінет функціональної діагностики, рентген-кабінет. Наш заклад у 2015 році став учасником Міжнародного пілотного проекту «Challenge ТВ» за участю фахівців МОЗ України з питань реформування фтизіатричної служби. Ми завжди відкриті для кореспондентів чи представників громадськості, і у нас немає таємниць із питань харчування чи побуту хворих.

До речі, хочу нагадати знову ж тим опонентам, що за останні кілька років у санаторії проведена колосальна робота по благоустрою закладу. Це побудова нових очисних споруд, капітальний ремонт лікувального корпусу № 2, заміна твердопаливних котлів, тепломережі, обладнання. Більшість робіт проводиться господарським методом, за рахунок бюджету санаторію, без залучення додаткових коштів, тобто засукуємо всі рукави і працюємо.

Стосовно утримання території навколо санаторію доцільно небайдужим звертатися до Вельбівського лісництва, так як ми відповідаємо за досить невелику ділянку лісу, в основному це територія закладу та господарські будівлі.

На завершення хочу повернутися до риторичного питання: чим і кому заважає наш заклад? Адже захворюваність на туберкульоз у Гадяцькому районі не більша, а навіть нижча, ніж у цілому по області, ні кількісно, ні якісно. Тобто додаткові джерела тубінфекції в нашому районі відсутні. А отже і розмови про те, що Гадячу заважають такі заклади, як наш, по меншій мірі безвідповідальні. Тим більше, що дискримінація людини за ознакою захворювання в наш час недопустима! Ніхто не має права позбавляти хворих людей їх гарантованих конституційних прав на лікування, а для багатьох із них це право на життя.

Не варто ламати те, що досить стабільно працює в даний час, бо ж не відомо, чи прийде йому на заміну щось краще, потрібніше людям.

Гадаю, що висловив думку всього колективу санаторію, доля яких чомусь байдужа нашим реформаторам.

Віктор Сколота, головний лікар Гадяцького обласного туберкульозного санаторію