Де не осядуть – скрізь їх женуть. Частина 3
На фото : Людмила Миколаївна Галушка перед судом показує лист із попередженням від Гадяцької філії «Полтаваобленерго» про відключення від мережі.
Триває продовження історії перших гадяцьких переселенців.
Укотре нагадуємо, родина Галушок – переселенці із Криму. Рік тому вони переїхали у Пирятинщину. Про купівлю будинку було домовлено заздалегідь. Але тепер власники передумали продавати будинок і вимагають негайного виселення родини. Повертати завдаток за будинок господарі, схоже, не збираються.
Із Галушками ми зустрічаємось 29 жовтня перед приміщенням суду. Вони, не приховуючи хвилювання, очікують початку засідання.
– Нам прийшов лист від Гадяцької філії «Полтаваобленерго», – розповідає Людмила Галушка. – У ньому чітко сказано, що світло нам таки відріжуть по причині того, що у нас не укладений із ними договір на користування електроенергією. І так як, від власників будинку, у якому фактично проживаємо ми, надійшла заява на відключення від електромережі, у них немає підстав не задовольнити це прохання.
Щоправда, РЕМівці поставили чіткі терміни – до сьогоднішнього засідання не відімкнуть світло. А як бути далі, мало б прояснитись після суду.
Та, на жаль, не прояснилось. Позивачі Тарапати знову не забажали з’явитись на засідання, хоча запрошення до суду вони отримали більш ніж вчасно, ще 9 жовтня. Чи то автомобіль у дорозі зламався (позивачі проживають у Києві), а можливо, просто бажання не було. Така зневага до суду неабияк обурила і суддю. І так як розглядати справу знову без однієї із сторін немає сенсу, суд перенесли на 12 листопада.
Знову ж таки позивачам направлено повторний виклик до суду із обов’язковою явкою. У разі повторної неявки злісних порушників судового порядку буде оштрафовано.
Продовження читайте у наступних номерах тижневика «БМ».
Оксана Кириченко
Нарешті після численних публікацій про проблеми, які спіткали і без того знедолених людей, зацікавилась районна влада. Приїздив у Пирятинщину один із заступників РДА І. Волощук. Послухав, пообіцяв допомогти, поїхав – і «з кінцями». Може, то був простий «візит ввічливості». А дуже хотілося б, щоб районна влада хоч якось пройнялась проблемами цієї сім’ї.
