Про захисників не забувають

У жовтні волонтери з Гадяча знову побували на сході країни з гуманітарною місією. Цього разу ми відвідали наших земляків із села Ціпки, громада якого, зібрала чимало продуктів харчування для своїх захисників. Ініціатором та головним організатором акції був голова Ціпківської сільської ради Вадим Біляк. Крім того, Вадим Миколайович забезпечив наш транспорт пальним. Продукти вже були складені й розподілені по напрямкам: Донецька та Луганська області.

Нам було запропоновано Донецьку область, Красноармійський район, де проходять службу Сергій Сидоренко та Андрій Гусак. Дізнавшись про нашу заплановану поїздку в зону АТО, не залишилися осторонь й гадячани: приватний підприємець та голова громадської організації «Спілка ветеранів АТО» Віталій Козер виділив кошти на сигарети, а Роман Усенко за власні кошти придбав для одного з хлопців мисливського ножа, якого вирішив вручити власноручно, для чого зголосився поїхати разом із нами. Відправились ми, як завжди, на мікроавтобусі Ігоря Кудінова. І цього разу, попередньо зв’язавшись по телефону з хлопцями, ми склали маршрут руху й вирушили в дорогу, у бік Красноармійська, через місто Димитрів. Першим, до кого ми завітали, був наш земляк, Сергій Сидоренко, який проходить службу в танковому підрозділі.

До місця дислокації ми добралися вже пізно ввечері, тож нам запропонували переночувати в солдатському наметі. Від такої гостинності ми, звісно, не відмовились, та й захотілося довше поспілкуватися з танкістами, подивитися умови їхньої служби, ознайомитися з побутом.

Уже після того, як ми розвантажили свого буса та познайомились із бійцями, усі, окрім варти, пішли до намету, де топилися дві «буржуйки» й грівся чайник. На вечерю була «армійська тушонка» і кава з печивом, потім кожному з нас виділили «ліжко» (це два зсунутих дерев’яні піддони, застелені матрацом та спальним мішком). Хочу сказати, що побачене на власні очі суперечить тій інформації, яка висвітлюється по телебаченню: наші підрозділи не забезпечені на 100% спальниками, теплими речами, змінним одягом та взуттям. Тому із затишшям бойових дій у першу чергу необхідно налагодити солдатський побут й забезпечити воїнів усім необхідним. І нам, волонтерам, дуже потрібна підтримка в організації збору таких речей.

Прокинулись близько 6-ї ранку, вийшли з намету. Було вже доволі прохолодно, тож стали погрітися біля вогнища. Наш земляк Сергій показав нам «свою красуню» – новенький танк Т-72, біля якого ми фотографувалися на згадку. На прощання Сергій та його бойові побратими просили передати вітання та слова вдячності землякам і небайдужим людям й висловили побажання на українському прапорі, який ми потім передамо в село Ціпки.

Наступним пунктом зупинки була база забезпечення озброєнням та боєприпасами сектору АТО. На ній проходить службу Андрій Гусак. Після того, як всі дізналися, що ми земляки Андрія й привезли гуманітарну допомогу, нас почали питати, чи немає, бува, в нас сигарет (сигарети й туалетний папір – найбільший дефіцит).

І до кого ми заїжджали, усі були дуже раді й гостинні, й не тому, що їм привезли продукти харчування чи інші необхідні речі – вони раділи тому, що про них пам’ятають земляки, передають вітання не по телефону, а наживо.

Хочу висловити слова вдячності небайдужими громадянам нашого міста та району за можливість передати гуманітарну допомогу нашим землякам.

Якщо є бажання допомогти нашим хлопцям продуктами харчування, теплими речами, сигаретами чи предметами першої необхідності, прошу звертатися в готель «Жовтень» («Гадяцька народна рада») або до мене особисто.

З повагою Андрій Смірнов