Дід був художником при царському дворі
Олександр Братський почав малювати у …32 роки. До того мрії про військову кар’єру приглушували талант митця. Він думками сягав неба – так хотілося стати льотчиком. Упевнено Олександр Володимирович ішов до своєї мети – ніс службу у військах протиповітряної оборони, навчався в Московському вищому військовому училищі інженерних військ, пройшов Афганістан. Потім працював у райвійськкоматах Решетилівки та Диканьки. Вийшовши на пенсію, Олександр Володимирович став художником Диканського історико-краєзнавчого музею.
Відтоді його мрія заграла новими барвами – він пензлем торкнувся небосхилу…
До рідного Гадяча, де зростав, навчався та зустрів своє кохання, Олександр Володимирович із виставкою картин приїхав уперше. Більшість із давніх знайомих 
навіть не знали про мистецький талант нашого земляка.
– Не пам’ятаємо, щоб у Саші були якісь особливі художні здібності, – згадують колишні педагоги міської школи №2.
– Тільки три роки тому я дізналася про те, що він малює. Була дуже здивована, коли на зустрічі випускників він подарував картину, – розповідає класний керівник Катерина Кирилівна Скоробагацька.
Та виявляється, Олександр Братський може похвалитися художніми генами – прадід був ковалем, а це не менш ювелірна робота, ніж живопис.
– Я досі бережу його речі і деякі роботи, – говорить художник.
Його брат також гарно малює, займається різьбленням по дереву та конструюванням. І тітка Олександра знайшла ключі до таланту племінника – по материній лінії був прапрадід, який при дворі у самісінького царя Олександра ІІ працював художником.
Дружина Наталя для Братського – найперший критик і поціновувач робіт. Від неї, говорять друзі, великою мірою залежить мистецький успіх Олександра. Адже не кожна дружина так уміло підтримає чоловіка, це ж і чималі витрати, і час…
– Ми з 1 по 7 клас просиділи за однією партою, – згадує Наталія Братська. – Потім нас розсадили, але в 10-му ми знову сіли разом.
Шкільне кохання переросло в щасливий шлюб. І в день виставки, 4 березня, подружжя Братських ще й відзначало 37 років спільного життя.
Не тільки Наталія пишається своїм чоловіком. Олександр Володимирович – ще й гордість Диканського музею.
– Він має звання полковника. У нас суто жіночий колектив, але ми пишаємося, що з нами працює «настоящий полковник», – говорить директор історико-краєзнавчого музею Диканьки Надія Криченко.
Мистецької душі Олександра Володимировича вистачає ще й на збирання поштових марок (до 200-річчя з дня народження Шевченка в картинній галереї відбулася його виставка), моделювання літаків (колекція складає понад 100 видів). Серед захоплень гадячанина – реставрація старовинних меблів. До речі, Братський ще й відновлює будівлі роду Кочубеїв, про які пише книгу.
Віднедавна Олександр Володимирович зайнявся волонтерством – допомагає воїнам АТО. Активності Братського можна тільки позаздрити – ним пишаються і Диканька, і рідний Гадяч.
1300 картин намальовано Олександром Братським із 1980 року.
«Портрети не малюю – не виходить. Ось у нас дівчинка у музеї почала працювати, молодий талант, гарно малює портрети. Її чоловік зараз в АТО, надіслав своє фото. Вона намалювала його, відправила мобільним, і хлопці почали просити: « І мене, і мене…» Так і народилася ціла виставка – 33 портрети, написані олівцем.
Олена Савченко
