«Брудний реванш» або На чиєму боці правда

Остання сесія районної ради наробила чимало шуму, який досі не стихає. Здавалося б, «найпікантніше» питання цього сезону все ж вирішили – одного голову зняли, іншого поставили. Але не все так просто. Засідання сесії відбулося не в звичному режимі, а, як дехто висловився, в екстремальних умовах (детальніше про це друкувалося в попередніх номерах тижневика). Тактика ведення такої собі політичної гри викликала неабияке обурення з боку деяких депутатів районної ради.

Тож усі свої незгоди і засудження вони виклали в листі-зверненні, який ми опублікували в минулому номері.

Насправді події, що відбулися в районній раді, дали привід розділитися думкам і серед представників громадськості міста та району. Одні вважали, що якби не активісти, то колишній голова райради ніколи б не «наважився» піти, тим більше, що в нього були всі шанси достойно скласти свої повноваження. Інші досі притримуються думки про те, що «такими методами приходити до влади та досягати своїх політичних цілей неприпустимо». Ось так одна посада розділила гадяцьку громаду на два табори: когось зробила затятими поплічниками, а когось –ворогами. Та все ж залишається відкритим просте риторичне питання: «Невже настільки «дороге» місце голови райради?..»

Публічне обговорення

У день виходу номера тижневика, в якому було опубліковано звернення, керівники району зібрали прес-конференцію. В обговоренні ситуації, що склалася навколо листа, взяли участь представники Народної ради, громадськість, депутати міської та районної рад. Жаль, що серед останніх не було тих, які поставили свої підписи під листом.

Цікавим був той факт, що присутні, проаналізувавши всі підписи, виявили кілька фіктивних. Так, на сесії були відсутніми депутати Петро Пилипенко, Михайло Маслюк і Надія Кратенко, а також сільський голова Гречанівки Валерій Власенко. 

– А вони ще вважають себе приниженими, коли їх узагалі не було там! – обурювалися депутати районної ради, які не поділяли думок, висловлених у зверненні.

Насправді обговорення виявилося різностороннім: хтось казав, що лист безграмотний, хтось звинувачував депутатів у нещирості, мовляв, дуже швидко «міняють прапори». Інші вказували на те, що «…якщо були дійсно порушені якісь норми, то чому ті ж таки депутати не звертаються до правоохоронних органів? А значить це все надумано. Свого роду реванш, хоча досить брудний».

Дійсно, і прокурор, і представники міліції були присутні на засіданні сесії. Але чи депутати райради подали заяви до відповідних правоохоронних органів? Це питання ми взяли на гачок і вирішили його з’ясувати.

Звернувшись до одного з депутатів – Олександра Мигаля, – ми задали три питання:

1. Чи зверталися Ви до правоохоронних органів?

– Аякже. Я особисто написав заяву до прокуратури, потім її направили до міліції. Знаю ще кілька чоловік, які вчинила так само. Нині йде слідство. Те, що нас 10 годин тримали у приміщенні РДА, недопустимо. І ті, хто організував усе це, повинні понести покарання. Хіба це нормально, коли люди простяться в туалет, а їм кажуть: «Сціть у бутилку»?!

Розумієте, цим випадком вони перекреслили все те, чого досягла революція гідності. Президент у  своїх виступах щоразу наголошує на гідності людини, а те, що відбулося, суперечить цим принципам. Жодна людина не може бути в заручниках навіть 10 хвилин. Як це назвати, коли в туалет водять під конвоєм?!

Коли я голосував, то мені погрожували. Казали, якщо не проголосуєш, то ми застосуємо силу і зачистимо твою сім’ю.

На прес-конференцію мене не запрошували, хоча я б хотів бути присутнім.

2. Звідки отримали такі точні дані про кількість активістів, їх харчування тощо?

– Не можна сказати, що ці дані точні, але звідки вони у нас, цього повідомити не можу.

3. Деякі з підписів під зверненням називають фіктивними. Прокоментуйте, чому так?

– Ні, ці підписи не фіктивні, оскільки люди, які підписалися під зверненням, – це не лише ті, хто був присутнім на сесії. Є гадячани та жителі району, які стурбовані цією ситуацією і підтримують нашу позицію.

Райдержадміністрації від редакції

Якось так повелося, що зустрічі з представниками ЗМІ, які щоразу гучно називають «прес-конференціями», насправді далекі від самого поняття цього слова. І ці заходи для ЗМІ здебільшого стають просто схожі на доповідь чиновників. Рідко лунають запитання, а ще частіше вони непередбачені взагалі.

Нагадаємо, що, в ідеалі, прес-конференція проходить у режимі «питання-відповідь». А тему зустрічі озвучують заздалегідь – для того, щоб журналісти змогли підготувати питання.

Олена Козаченко