Ідіть займайтеся краще роботою, а ні — то воювати.

Перша сесія районної ради за час головування Олександра Лукаша, що відбулася в червні, минула в звичному для держустанови режимі. Другій же, як кажуть, не судилося… Було вдосталь усього: і громадського обурення, і народного лементу, і депутатських перепалок, і навіть сліз.

Але почнемо спочатку…

«ви не чекали? а ми приїхали!»

З переліку питань, винесених на сесію, майже за всі голосували звичним підняттям рук. Мовляв, обговоренню вони не підлягають, усе з’ясовано на засіданнях постійних комісій.

Та не встигли розглянути й кількох питань, як у залу ввійшли двоє незнайомих хлопців із камерами. Депутатський корпус обурило те, що вони не представилися. Як виявилося, то були журналісти обласного телеканалу «Лтава». У повітрі зависло питання: «Чим спричинена така увага регіональних ЗМІ?» Та через деякий час відповідь знайшлася сама.

Не минуло й 15 хвилин, як слухання перервалося. Потоки людей ринули в зал і стали попід стінами. Як виявилося, активісти знову вирішили нагадати про народовладдя. Їм дозволили бути спостерігачами засідання за умови, що вони не заважатимуть. Та, як виявилося, не всі протестувальники місцеві!

«Ми активісти євро- та автомайданів із усієї Полтавщини. Об’єдналися для того, щоб допомагати вирішувати питання на місцях. Відстоювати гідність Майдану!» – представила «гостей» одна з активісток із пов’язаною на голові синьо-жовтою стрічкою.

Де 50 тоНн бітуму?

Питання про «погодження ПАТ «Укргазвидобування» ГПУ «Полтавагазвидобування» терміну дії спеціального дозволу на користування надрами для видобування вуглеводнів» стало, мабуть, найгострішим із усіх. Та й говорити було про що! Невиконання соціальної угоди підприємством змусило керівників району задуматися над тим, чи варто продовжувати співпрацю.

Адже, за словами голови РДА, саме «пропановози» зробили з дороги суцільну вибоїну, а допомагати боротися з бездоріжжям нікому. До того ж, досі не виконані умови, поставлені книшівчанами, і не виплачені кошти на ремонт.

На сесію запросили представників газовидобувного підприємства, які переконували, що наш район отримує чи не найбільші кошти в області. Але ж де вони?! Ті захмарні суми, які, начебто перераховуються, не доходять до казни, і район надалі залишається із синицею в руках.

Це питання, як гордіїв вузол, залишається нерозв’язаним роками. Колишнє керівництво начебто «вибило» 50 тонн бітуму на виготовлення асфальту. Але знову ж таки, де вони? Та вийти з цього глухого кута не так і просто. Тож для розумного і виваженого розв’язання проблеми депутат райради Олександр Сухань запропонував створити комісію і запросити представників підприємства на обговорення. Але в стислі терміни. Інакше ніяк.

«ми прийшли всерйоз і надовго»

Саме з таким девізом асоціюють колишню провладну партію, бо майже кожен регіонал неабияк хизувався цими словами. В їхній істині переконалися й жителі району. Хоч і партію вже розпустили, та затяті регіонали добре приросли до чиновницьких крісел і аж ніяк не хочуть їх залишати. Ніяк!

Увесь травень колотили район активісти, підбурювали маси для того, щоб провести ревізію посадових портфелів. Люстрація і тільки люстрація – вимагали вони. Та нелегкому процесу «зачищення» піддалися не всі. Так, верхівка керівництва району залишилася та ж сама, хоч якою її мітлою не гнали. Не піддаються – і все! Гуділи машини, збирали колони, кричали рупори, та горе-райрада не чула людей. Стихли пікети на вулицях, але буремні активісти не заспокоїлися. Ще б! Усидіти в одному приміщенні друзям і недругам. Там же голови РДА і Народної ради і …затяті «спікери» районної ради.

Тож, довго не чекаючи, місцеві активісти, зібравшись із силами і підтягнувши групу підтримки, вирішили завершити незакінчене. Вони просто заблокували двері в залі засідань і вирішили не пускати нікого, доки їхня стара-нова умова не буде виконана. А це заяви про звільнення голови та заступника районної ради. В іншому випадку – складання повноважень депутатів. Перший варіант, він же й основний, звичайно ж, не проходив. Тож депутати по одному почали класти заяви.

Та більшість із них, мабуть, вважали заколот простою дурницею.

«Не колотіть бурю в склянці води! Цих людей обирали за Ющенка, за Януковича і виберуть за Порошенка! Ідіть займайтеся краще роботою,  а ні — то воювати. Не робіть хаосу», – лунали слова обурення.

Активісти, у свою чергу, кричали: «Треба додавлювати всіх!» Голова ж райради і його заступник лишалися непорушними.

Та за кілька годин крига скресла. Олександр Лукаш таки написав заяву. Але ж якою ціною – трьома викликами «швидкої», бо людям від задухи в закритому приміщенні ставало зле! Так, багато скарг на активістів, мовляв, тримали в полоні, не випускали жінок… Та давайте подумаємо: цього усього можна було б уникнути, зробивши два кроки. Перший – покласти заяви на звільнення, другий – депутатським корпусом обрати нового очільника районної ради. І все. А не морити близько сотні людей і скаржитися на те, що «якісь дурні тримають вас у заручниках». Народ! У нас же епоха дипломатичних відносин, чи як? Знаємо, що кожен по-своєму розуміє цей «місцевий переворот». Але ж погодьтеся, факт є фактом – голова райради поступився своїм «золотим» місцем.

Хто наступний?

Знову таємним голосуванням відбулися дві спроби обрання нового очільника районної громади. Кандидатурами на «гаряче» крісло були Станіслав Саченко та Володимир Нікітенко. Останній набрав більшість депутатських голосів. Саме його і пропонував у свою команду голова РДА Олексій Матюшенко. Сподіваємося, що обидва будуть працювати на користь громади. Головне, щоб народ не розчарували, бо таки нелегким виявився процес люстрації…

«Базар Медіа в Україні»

Чимало скарг було на те, що взагалі чужі люди, не з нашого району, на чолі з Народною радою зробили заколот. Мовляв, що це за спланованість? Але навряд чи наші свідомі гадячани домоглися б цього без зайвих сил, бо більшість із нас просто «диванні політологи». А кинься до діла…