Від Москви до Єрусалима або дві паломницькі подорожі Таїсії Кошельник

Що таке мрія? Насправді кожен із нас може по-своєму відповісти на це запитання. Хтось із дорослих взагалі б поспішив запевнити, що мрія – це відгомін дитинства. Але хто б що не говорив, а думки про щось, здавалося б, неосяжне окрилюють у будь-якому віці. Просто дорослі можуть назвати їх трохи інакше – ціль, мета, бажання… Але ж суть не змінюється. Усі ці слова, погодьтеся, змушують рухатися вперед, долати перешкоди та й просто наповнювати сенсом життя.

А от мрія будь-якого вірянина – відвідати паломницькі місця. Від Почаєва – і до Єрусалима. І побувавши там хоча б раз, неодмінно захочеться ще – з новою вірою в пошуках невимовних відчуттів. Саме так описує свою незабутню червневу подорож до Ізраїлю гадячанка Таїсія Григорівна Кошельник. Тож пропонуємо вам уривки вражень 8-денної поїздки.

І так мені ще з дитинства хотілося поїхати туди та побачити цей цвях

…Це мрія всього мого життя. Навіть  не могла собі подумати, що вона здійсниться. Було багато сумнівів, не спадали думки, чи їхати у  такий буремний час. За рік до знайомства з Єрусалимом думаю: «З’їжджу в Москву». Це також була мрія, яка народилася ще в дитинстві.

Пам’ятаю, як ще малою, було, товчуся біля старших – дідусів та бабусь. Вони сидять собі на лавках і розмовляють про церкву, а я вслухаюся в їхні слова. Цих людей у рідній Розбишівці називали старовірами, і вони не раз говорили про те, що в Москві буде відновлено храм Христа Спасителя – центральний храм православ’я. Мовляв, відтоді оновиться віра, молодь буде до церкви ходити…

Та найбільше мені запам’яталося, як говорили про цвях, яким був прибитий Ісус Христос до хреста. А він повинен знаходитися у цьому ж відновленому храмі, який за радянських часів зруйнували. І так мені ще з дитинства хотілося поїхати туди та побачити цей цвях.

Так і сталося – храм відбудували років 15 тому. Тоді я дізналася, як дібратися туди, попросила благословення у батюшки і поїхала сама.

Перший раз я побачила таку святиню, приклалася до неї. Цвях такий, як раніше був у сільських хатах, – чотиригранний із великою шляпкою.

А тут монах мені ні з того, ні з цього каже: «Єрусалим»

От побувала я там… А тоді виходжу з церкви і думаю: тепер же якби мені в Єрусалим з’їздить.

Ось так і з’явилася нова мрія. Більше навіть, жадність (сміється – авт.). Недавно думала, якби в Москву потрапити, а тут уже думка про Єрусалим. Помолилася….

А тоді ми були у Свято-Троїцькій Сергієвій Лаврі (Московська обл. – авт.). Я прийшла на сповідь, вже й забула ту думку, а тут монах мені ні з того, ні з цього каже: «Єрусалим».

Хоча була чимало перепон, щоб не поїхати, але я весь час згадували цей випадок і знала, що точно поїду. Просто вірила.

У них там дуже престижно служити в армії

Поїздка тривала 8 днів. Три держави: Ізраїль, Палестина, Сирія. Ці три країни вже кілька років живуть у тому ж режимі, в якому нині перебуваємо ми.  Але це майже не відчувалося. Там спокійно. Єдине – скрізь блок-пости. І що дивно, патрулює сама молодь – хлопці і навіть дівчата! По 20 років. Усі стоять у бронежилетах, із автоматами. Розрізнити їх можна за зброєю. Ізраїльські стоять з американськими автоматами, а в арабів, палестинців – «калашники». Дівчата також у бронежилетах, але вони їх так легко носять, не так, як наші хлопці – спини гнуть.

У них там дуже престижно служити в армії. Бо ті, хто проходив службу, користуються пільгами. От наприклад, освіта там дуже дорога. А якщо служиш в армії, то є свої привілеї.

Із м’ясного вони їдять курку та рибу, іноді баранину. Свинини немає.

Уся їжа там екологічно чиста. У країні забороняється використовувати хімічні добрива, лише натуральні. Постійно здійснюється контроль за продуктами. Навіть коли їдуть туристи чи паломники і везуть із собою фрукти чи овочі, то їх прямо на кордоні змушують викидати все. Кажуть, що це «яд». Вивозить із країни можна все, але ввозити – ні.

Ізраїльтяни перш за все думають не про смак, а про користь. Піклуються про здоров’я нації. Дуже популярні там салати з оливковою олією.  Із м’ясного вони їдять курку та рибу, іноді баранину. Свинини немає. Кажуть, відтоді, як зруйнували Єрусалимський храм і на тому місці поставили свинячу голову. З тих пір в Ізраїлі свиней не тримають.

Голгофа в перекладі означає «череп»

Піднімалися на Голгофу. Спочатку пішки йшли на гору, а потім повзли на колінках до того святого місця. Голгофа в перекладі означає «череп». Перша версія говорить про те, що сама гора у вигляді черепа. Друга: начебто Господь був розіп’ятий над могилою Адама. І коли після смерті Ісуса був землетрус, то кажуть, що хрест просів і вперся у череп першої людини. Такий символ є у кожній церкві, його наглядно видно на розп’ятті, під яким знаходиться череп.

Були на нічній службі на Голгофі. Сама гора, як і все, не на відкритому повітрі, а під куполом.  У самому храмі темно. Не те, щоб зовсім нічого не видно, але яскравого світла немає. А біля Гробу Господнього аж під самим куполом завжди блискає, як начебто якісь розряди. І то з’явиться, то зникне. Чути тріск. Під час сходження благодатного вогню цей тріск посилюється, тоді ж сходять блискавки, і він підпалюється. Туди приходить патріарх із 33-ма свічками, його обшукують. Він розкладає ватку суху і молиться.  Під час сходження вогню тріск посилюється, і блискавки б’ють

 і запалюють цю ватку.

Здається, що час завмер

Ходили в старий Єрусалим, там усе викладене з каменю, і здається, що час завмер.

Там багато воріт, але є одні, які називаються «золоті», ті, в які в’їхав Господь на віслюку.

Народу сила силенна, різні національності, різні віри. Усі по-різному одягнені, різних соціальних статусів… Але там усі рівні.

Мертве море – туди їздять туристи, але не паломники. Беруть сіль на виготовлення косметики. Насправді ж віряни не дуже охоче купаються у цій водоймі, бо за релігійними твердженнями там були колишні міста розпусти Содом і Гоморра.

Я співала українською.

Віфлеєм – місце, де народився Христос. Храми на Святій землі побудовані над тими місцями, де була якась історична подія. Так і тут храм над печерою. Ми піднялися, і батюшка нам каже: «Співаймо колядки! У цьому місці не тільки можна, а й треба». Я співала українською.

У Віфлеємі є олива, яка чула співи янголів. Тих, які прийшли до пастушків і сказали, що народився Спаситель. Цю звістку вони почули під оливою, а вона й досі там.

Батюшка-гід переплітав розповідь із історичними подіями. Ми наче читали Біблію з ілюстраціями.

Море Галілейське. Обпливли його на теплоході. Довжина його 22 м, ширина – 14, глибина – 48. Вода прісна, ходили купатися самі. Від готелю недалеко.  Жили у місті Тіверія.

 Назарет, долина Христа. Тут виросло дерево, з якого пізніше зробили хрест для Ісуса. Зараз там грузинський православний храм.

Гора спокус. Висота її 470 метрів над рівнем моря. Саме на ній, за Біблійськими переказами,  нечистий спокушав Господа після того, як він 40 днів провів у пустелі. Він говорив Ісусу: «Плигай, тебе ж янголи спасуть».

На такій висоті, уявіть, є колодязь із водою. Кажуть, що свячена вода тільки там.

Єрихон. Тут знаходиться дерево Закхея, митаря (той, хто порушував закони і оббирав людей). Він знав, що біля цього дерева буде проходити Господь, заліз, був маленьким, заховався за гіллям. Але Господь бачив його серцем і сказав: «Закхею, злазь, я сьогодні буду в тебе вечеряти».

Копернаум – місто, де жив Ісус від 30 до 33 років. Тут він вів проповідницьку діяльність. Це берег Галілейського моря. Саме там знаходиться православний храм руської місії. До нього їдуть, щоб обвінчатися. Ми застали 3 пари. Одні молодята з Івано-Франківська спеціально за цим приїхали в Єрусалим.

Дали частинку пальми, яка допомагає безплідним парам, і масло від раку

Пустеля,  де знаходиться монастир Сави Освященного, який написав фактично весь статут Православної Церкви. Там дали частинку пальми, яка допомагає безплідним парам, і  масло від раку.

Гора Ілліонська, де Господь піднявся в небо на 40-й день. Там стоїть камінь, де залишився слід від Його стопи.

Один чоловік побував у паломницьких подорожах по всій Європи. А тоді, коли з’їздив у Єрусалим, то сказав: «Навіщо збирати по краплині, коли там іде дощ». Після того він їздить тільки в Єрусалим.

Поїздка обійшлася жінці в 1500 доларів. «Це якщо підрахувати все, навіть ту купівлю фотоапарату».

Записала Олена Козаченко