«Хто швидко допоміг – той допоміг двічі!» (Продовження.)
Ми не знаємо, що буде сьогодні ввечері або завтра вранці, як будемо себе вести в тій чи іншій ситуації, але ми знаємо точно — у скрутну хвилину людина не повинна залишатися одна.
Продовжуємо спілкування з фельдшером виїзної бригади Гадяцької підстанції ЕМД СЕМД №4 м. Миргород Олександром Сердюком.
«Перша допомога при пораненнях. При будь-якому порушенні цілісності шкіри і глибоко розташованих тканин необхідно обробити шкіру навколо рани розчином йоду, спиртом тощо. Обробка рани потребує додержання таких правил: перед обробкою необхідно помити руки (якщо поряд немає води, їх слід протерти спиртом або бензином); невеликі поранення, садна після обробки шкіри навколо них настойкою йоду або перекисом водню заклеюють лейкопластиром чи медичним клеєм БФ-6; не можна видаляти із ран сторонні тіла або бруд, тому що можна пошкодити судини і викликати кровотечу; шкіру навколо рани протирають від країв до периферії шматочком марлі, бинта або вати, змочених спиртом, спиртовим розчином йоду чи бензином (не можна заливати рану йодом!); із бинта або індивідуального пакета зробити салфетку такого розміру, щоб вона закривала усю рану, накласти її на ранову поверхню, забинтувати або приклеїти смужками лейкопластиру; якщо в рані видно внутрішні органи, мозок або сухожилля, потрібно акуратно накласти стерильну пов’язку, щоб у рану не потрапила інфекція, або краще накрити рану стерильним матеріалом. Після обробки рани необхідно накласти асептичну пов’язку.
При проникаючих пораненнях перша допомога спрямована на запобігання інфікування рани. Проникаючі поранення грудної клітки можуть супроводжуватись кровохарканням, проникненням повітря до підшкірної клітковини, яке виглядає як набряк, але викликає хруст при прощупуванні, накопиченням повітря у плевральній порожнині (пневмоторакс), накопиченням крові у плевральній порожнині (гемоторакс).
Перша допомога при проникаючих пораненнях грудної клітки: необхідно надати потерпілому положення напівсидячи; накласти герметичну пов’язку, щоб зробити перепону для потрапляння повітря до плевральної порожнини. Для цього після обробки рани її закривають смужками лейкопластиру, який накладається у вигляді черепиці. Можна використовувати обгортку від індивідуального перев’язочного пакету, клейонку, целофановий пакет, серветки, оброблені вазеліном, які потім фіксуються бинтовою пов’язкою до грудної клітки.
Перша допомога при проникаючих пораненнях органів черевної порожнини: необхідно обробити рану і накласти асептичну пов’язку. Петлі кишечника і сальник, які випали, у черевну порожнину не вправляти. Якщо немає абсолютних симптомів проникаючого поранення у живіт, знеболюючих засобів не призначати. Прийом води і їжі категорично забороняється. Пораненого у живіт необхідно негайно госпіталізувати, транспортувати його у положенні лежачи на носилках. При проникаючих пораненнях черевної порожнини показана екстрена операція в перші години, поки не розвинулась інфекція і хворий не втратив багато крові.
Термічні опіки виникають унаслідок потрапляння на тіло гарячої рідини, полум’я або зіткнення шкіри із розпеченими предметами. Опечена шкіра — інтенсивно-червоного кольору, з’являються пухирі, наповнені прозорою рідиною, відчувається різкий біль. Необхідно швидко винести потерпілого із зони вогню. Якщо на людині спалахнув одяг, необхідно негайно зняти його або накинути ковдру, пальто, мішок, тим самим припинивши доступ повітря до вогню. Після збивання полум’я з потерпілого на опікові рани слід накласти стерильні пов’язки (із марлі або підручного матеріалу). При цьому не слід відривати від опеченої поверхні прилиплий одяг, краще його обрізати ножицями. Потерпілого з великими опіками слід загорнути у випрасуване простирадло, наповнити снігом, льодом або холодною водою поліетиленові пакети, пластикові пляшки та обкласти ними опікову поверхню поверх сухого простирадла або пелюшки, дати потерпілому дві-три таблетки анальгіну, забезпечити повний спокій до приїзду лікарів, запропонувати випити велику кількість рідини. Пухирі ні в якому разі не можна проколювати. Пов’язки повинні бути сухими, опікову поверхню нічим не слід змазувати. Якщо опік дуже тяжкий, потерпілому не можна нічого пити — на випадок, якщо його відправлять у лікарню і буде необхідна термінова операція.
Хімічні опіки виникають унаслідок впливу на шкіру та слизові оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору. Деякі хімічні сполуки на повітрі при зіткненні із вологою або іншими хімічними речовинами легко загоряються або вибухають, викликають термохімічні опіки. Чистий фосфор спалахує на повітрі, легко прилипає до шкіри і також викликає термічні опіки. Не можна змивати хімічні сполуки, які спалахують або вибухають при зіткненні з водою; ні в якому разі не можна обробляти уражену шкіру змоченими водою тампонами, серветками. На уражені ділянки шкіри накладається пов’язка із нейтралізуючим, знезаражуючим засобом або чиста і суха пов’язка. Після накладання пов’язки необхідно спробувати усунути або зменшити болі, для чого дати потерпілому знеболюючий засіб. Як правило, опіки кислотами глибокі. На місці опіку утворюється сухий струп. При потраплянні кислоти на шкіру слід інтенсивно промити уражені ділянки під струменем води, потім омити їх 2%-м розчином питної соди, мильною водою і накласти суху пов’язку. Надання першої медичної допомоги при опіках лугами таке ж, як і при опіках кислотами, із тією відмінністю, що луги нейтралізують 2%?м розчином борної кислоти, розчинами лимонної кислоти, столового оцту.
Допомога потерпілому, ураженому електричним струмом: перш за все, необхідно припинити подальший вплив струму на нього, відкинувши сухою палицею провід або відтягнувши самого потерпілого. При цьому не можна торкатися голими руками ні до проводу, ні до ураженого. Якщо немає гумових рукавиць, той, хто надає допомогу, повинен обмотати свої руки якоюсь частиною одягу, сухою ганчіркою, бажано взути гумове взуття або стати на суху дошку. Відтягуючи ураженого, необхідно брати його не за тіло, а за одяг. Якщо уражений непритомний, але дихає самостійно, роблять те ж саме, що й при стані непритомності. На місця, де від зіткнення зі струмом утворилися опіки, накладають стерильну пов’язку. Якщо уражений не дихає, негайно роблять штучне дихання.
Шок розвивається внаслідок сильного болю, великої втрати крові, ушкодження органів. Симптоми шоку: протягом деякого часу хворий неспокійний, але його загальний стан зазнає ще мало змін. Потім він блідне і покривається холодним потом. У початковій стадії шоку в потерпілого можуть спостерігатись рухові і мовні порушення. Пульс за звичай частий. Потім на шкірі з’являються «мармурові» плями, підшкірні вени не прощупуються, пульс частішає. Наростає задишка – поранений дихає часто, але поверхнево. Якщо в цей момент пораненому не надати допомоги, його стан погіршується.
Надання першої допомоги: негайно викликайте медичну допомогу; якщо дихання порушено, необхідно зробити штучне дихання; перев’язати основні рани для зменшення крововтрати і болю; укладіть постраждалого таким чином, щоб не причиняти зайвого болю; підніміть ноги для посилення припливу крові до мозку і серця; підтримуйте нормальну температуру тіла постраждалого; транспортуйте постраждалого, іммобілізувавши його тіло.
Неприпустимо: давати постраждалому їжу, алкогольні напої; якщо причина шоку невідома – давати пити (можна лише змочувати губи водою).
Анафілактичний шок – критичний стан організму, виникає при впливі алергену і супроводжується порушенням роботи життєво важливих систем організму.
Невідкладна допомога при анафілактичному шоку полягає, насамперед, у правильній оцінці тяжкості стану, виявленні причини алергічної реакції і правильному поетапному лікуванні. При огляді людини звертають на себе увагу бліді і холодні на дотик шкірні покриви, порушена свідомість. Пульс частий і ледве відчутний. Діагностика шоку важка при втраті свідомості. Коли немає належної допомоги, починаються незворотні зміни в органах, і смерть наступає протягом першої півгодини. Через це хворий, що переніс анафілактичну реакцію, повинен залишатися під наглядом лікарів не менше двох тижнів».
Cпілкувалася Оксана Кириченко