21 липня 1917 року народився сотенний УПА Василь Нагірний – «Летун»
21 липня 1917 року народився один з організаторів збройних формувань українського визвольного руху на теренах Золочівщини сотенний Василь Нагірний – «Летун». Саме під його керівництвом діяла знаменита сотня самооборони «Буря» — підрозділ, який став легендарним на терені Краснянщини завдяки успішним партизанським діям та запеклому опору радянським каральним загонам. Військові успіхи сотні «Буря» зробили її командира однією з ключових постатей повстанського руху в Золочівській окрузі.
Біографічна довідка
Нагірний Василь Степанович («Летун»; 21.07.1917, c. Гологори Золочівського р-ну Львівської обл. – 10.07.1945, c-ще Красне Золочівського р-ну Львівської обл.). Народився у сім’ї місцевих селян Степана та Катерини Нагірних. Освіта – неповна середня: закінчив місцеву народну школу. У 1938 р. призваний на строкову службу до польської армії. У вересні 1939 р., на початку Другої світової війни, брав участь у німецько-польській кампанії, де потрапив у німецький полон. Перебував у таборах на території Німеччини, звідки звільнився у 1943 р. і повернувся додому. Служив в українській допомоговій поліції. Водночас належав до ОУН, де в основному працював у референтурах СБ та розвідки. Керівник боївки польової жандармерії Золочівського повітового проводу ОУН (12.1943–01.1944), організаційно-мобілізаційний референт Золочівського повітового проводу ОУН (01.1944–?), командир сотні самооборони Краснянського районного проводу ОУН (др. пол. 1944), співробітник референтури СБ Золочівського надрайонного проводу ОУН (кін. 1944 – 07.1945). 6.07.1945 р. у бою важкопораненим захоплений облавниками на прис. Малинівці с. Гологори, помер від ран 10.07.1945 р. у тодішньому райцентрі Красне. Місце поховання невідоме.
Бойовий шлях та формування сотні «Буря»
В грудні 1943 року на теренах округи почали формуватись окружна і повітові боївки польової жандармерії. Зокрема тоді була організована боївка польової жандармерії Золочівського повітового проводу ОУН чисельністю 10 осіб, яка від січня 1944 р. підпорядковувалася безпосередньо Василю Нагірному – «Летуну».
Паралельно із розбудовою регулярних підрозділів УПА на базі місцевих проводів ОУН та під командуванням їх керівників влітку 1944 р. розпочинається формування так званих адміністративних (самооборонних сотень), які мали адміністративно-господарський характер. Їхніми основними завданнями були: вишкіл новобранців, забезпечення бойових відділів УПА всім необхідним (одягом, зброєю, боєприпасами, продуктами та ін.), охорона населених пунктів від нападу більшовицьких грабіжницьких банд, запобігання окупаційній адміністрації у проведенні будь-яких заходів у селах тощо. Такі сотні самооборони чисельністю були меншими від регулярних відділів УПА і нараховували у своєму складі 80-120 чол. Сотня самооборони Василя Нагірного – «Летуна» (криптонім «Буря»), що діяла у тодішньому Краснянському районі, нараховувала близько 100 чол., поділялася на дві чоти по три рої у кожній. Принцип озброєння таких сотень був таким же, як і кадрових – на кожен рій припадав один кулемет та 500 патронів до нього, командний склад сотні (сотенний, чотові та ройові) мав на озброєнні автомати, або напівавтоматичні гвинтівки; стрільці були озброєні гвинтівками, здебільшого німецького виробництва. Окрім того сотня мала на озброєнні два 81-мм міномети та фаустпатрони.
Бій сотні «Буря» під селом Трудовач з переважаючими силами ворога
9.09.1944 р. енкаведисти, намагаючись взяти під контроль с. Трудовач Краснянського району (тепер – Золочівського р-ну ) (один із центрів повстанського руху в регіоні), кинули на його приборкання оперативний склад райвідділів НКВС та НКДБ і маневрені групи 93 і 104 (за ін. даними – 103) прикордонних загонів. Затримавши у селі велику кількість чоловіків призовного віку, облавники вели їх у райцентр, але при виході із с. Трудовач їх зустріли вогнем підрозділи сотні самооборони Краснянського р-ну «Буря» під командуванням Василя Нагірного – «Летуна», якій на підтримку наспіла сотня УПА «Дружинники ІІ». Відступаючи під натиском повстанських відділів, облавники запалили хати, внаслідок чого згоріла значна частина села. Енкаведисти зазнали значних втрат.
Перед Чином
Пам’яті сотенного УПА Василя Нагірного «Летуна»
та героїв сотні «Буря» краснянських лісів
Оманлива тиша крилом огорнула
Зелену фортецю краснянських лісів,
Лиш звістка про напад орди сколихнула
І вирвала спокій з навіяних снів.
Нагірний Василь став посеред лицарства
Спокійно, рішуче сказав кілька фраз.
Звертався він, сотенний, до свого братства
Чіткий і ясний віддаючи наказ.
Вперед за Соборну Вкраїнську Державу!
За волю, яку у нас хочуть віднять,
За батьківську землю і праведну славу
Із серцем натхненним йдемо воювать!
Юнацтво свої перевірило кріси,
Воно добре знало повстання ціну.
Змішався дух пороху з вогкістю лісу,
Ударило «Струнко!» в криївки стіну.
Летун, особисто на кожній стежині
Розставивши пастки, спинився на мить:
Червону заразу як знищимо нині,
То завтра на вільній землі будем жить.
Анастасія Лінчук
Місця пам’яті:
Меморіал «Борцям за волю України» у с-щі Красне Золочівського р-ну Львівської обл., де серед загиблих борців, зокрема, вшановано сотенного УПА Василя Нагірного – «Летуна»
