Бути батьком – це захищати свою родину

В українській культурі батьків завжди поважали, слухалися
та дотримувалися їхніх
життєвих порад. З батьками
не сперечалися, а на сконі віку завжди допомагали. І хоч з роками образ батька зазнав змін, тато для дитини — це завжди захисник. Це чоловік, який є прикладом для своїх дітей.
Він навчає життєвої мудрості та ділиться своїм досвідом, залишає їм у спадок історію свого роду.
Нині багато батьків були вимушені покинути своїх дітей, щоб піти захищати нашу країну, аби їхні діти могли жити в мирній, вільній та сильній Україні. Для того, щоб їхнє життя було кращим, і вони більше не знали жахів війни. Тому, до Дня батька, який відзначають 19 червня – розповіді військових-татусів
про те, що для них означає бути батьком.
Війна забрала найдорожче!
Олександр зізнається, що тема батьківства для нього — непроста.
«Питання батьківства та війни — це дуже важка тема для мене. До того моменту, як я мобілізувався в лави ЗСУ, я був батьком у декреті й проводив з дітьми 24 години на добу.
Я не міг собі уявити прощання з ними навіть на день. Війна забрала в мене найдорожче!
Синові п’ять років, а доньці — два. Вони надто маленькі, щоб самим все зрозуміти. Момент прощання був дуже складним та болючим для всіх. Для мене, для дружини та для дітей», — зізнається чоловік.
Військовий розповідає, що найбільше йому запам’ятався момент, коли довелось стояти в заторі біля кордону з Польщею. Була ніч, діти сиділи в Олександра на руках та дивилися мультики.
«Я розумів, що через кілька годин мені доведеться з ними попрощатися і не відомо, коли я побачу їх наступного разу та чи побачу взагалі. На очі накочувалися сльози», — зізнається чоловік.
На той момент батько Олександра вже був мобілізований і діти бачили його в однострої з автоматом. Олександрові доводилося пояснювати, що дідусь пішов воювати з поганими дядьками, які прийшли та напали на нас. Тому, прощаючись із дітьми, чоловік сказав, що дідусеві потрібна його допомога, аразом буде легше вигнати ворога. Син запитав: «Через них включають сирени? У такі моменти починаєш цінувати кожну мить, проведену з рідними та близькими»…
Праця важка та непередбачувана
Батько двох дівчаток Аркадій зізнається, що батьківство — це найвідповідальніший обов’язок та робота у світі.
«Ця праця дуже важка і непередба-чувана. 24 лютого діти їхали на Західну і ні я, ні вони не знали, що буде далі. Обійнялися, поцілувалися і я сказав: «Швидко їдьте, все буде добре!». А 25 лютого, коли зайшли російські військові, я зібрався і пішов у військкомат, — розповідає чоловік.
Проте зараз, коли доводиться боротись проти російських окупантів, військовослужбовець згадує найсмішніші моменти з дітьми й це дає сили рухатись далі.
«До того, як стати батьком, я майже ніколи не проводив багато часу з маленькими дітьми, тому для мене все було новим, незрозумілим і дуже цікавим. Відчуття, що я тепер батько, з’явилося не одразу, але через кілька років після народження першого сина я вже не пам’ятаю, як жив до цього»
Бути батьком означає бути опорою
Андрій впевнений, що батько – це захисник від всього недоброго і навпаки — провідник до гарного в цьому житті. Чоловік розповідає: до повномасштабного вторгнення його робота вимагала часто їздити у відрядження, відповідно, часто доводилося казати дітям: «До зустрічі, побачимось за кілька днів».
«Мої діти ще малі, тому ми вирішили не розповідати їм про війну. Я намагався прощатися, як зазвичай, але на душі було дуже важко. Я сказав, що маю дуже важливу роботу і пообіцяв обов’язково повернутися так швидко, як тільки зможу».
Андрій каже, що наймиліший момент батьківства для нього — це заколисувати дитину на руках.
«Той останній погляд, яким вона дивиться на тебе перед тим, як заплющити очі й зануритися в сон, є для мене наймилішим».
Зв’язок між батьками та дітьми — в крові
На думку військового Віталія, бути
батьком означає любити та правильно виховувати синів. «Я хочу зробити моїх дітей кращими за себе. Батьківство — це круто, але і тяжко. Я вже маю думати й планувати своє життя, а не жити одним днем».

Військовий каже, що 2014 року йти на війну йому було морально легше, ніж зараз.
«Коли у тебе є ті, кого ти любиш, то тяжко віддати всього себе навіть Україні. Але, водночас, саме через любов до своїх синів він зараз боронить країну. Бути батьком — це дати своїм нащадкам гідне життя, яке їхні предки здобували віками!»
Чоловік зізнається, що в момент прощання ледве стримував емоції. Віталій саджав дружину та дітей на поїзд. Військовий вірить: коли сини виростуть — вони зрозуміють тата.
Бути батьком —
це захищати свою родину
Дмитро — батько трьох дітей, його
старший син теж служить в ЗСУ. Чоловік як ніколи впевнений — це обов’язок кожного захищати свою родину та свою країну. Тому й вирішив, що має йти оберігати найцінніше.
«Для мене бути батьком — насамперед бути прикладом для своїх дітей. Прищеплювати їм любов до Батьківщини, повагу до батьків та своєї країни».
Старший син Дмитра Славко на момент 24 лютого вже був військовослужбовцем, тому почав виконувати свій обов’язок з перших хвилин повномасштабного вторгнення.
«Спочатку це був шок для всіх, але тепер бере неймовірна гордість за те, що у мене така дитина. Я його вважаю взірцем і для себе, і для менших дітей, і взагалі для всіх», — каже чоловік.
Тому Дмитро вирішив піти своєму сину на допомогу. Так і пояснив усе молодшим дітям.
Тоді й трапилась найбільш зворушлива ситуація. Його менший син казав: «Я що, буду залишатися вдома, коли ви всі йдете? Я, мабуть, піду з вами. Якщо вже я буду найстарший чоловік у сім’ї, то теж буду захищати».
Мабуть, це не стільки зворушливо, скільки страшно.
А наостанок з нагоди Дня батька, Дмитро передає побажання своїм побратимам, які продовжують оберігати сон своїх діточок та безпеку й незалежність всієї країни:
«Хотілося б сьогодні побажати усім батькам виконати наш обов’язок до кінця. Всім залишитися живими та здоровими, тому що перемога буде обов’язково за нами й ворог нас не зламає ніколи», — бажає Дмитро.
«БМ» за матеріалами із інтернет-мережі