Бездоглядність повільно “вбиває” Зелений гай

«Там, де річки Псел і Грунь зливаються в одне, на мальовничій Полтавщині знаходиться колишня гетьманська столиця України – славне місто Гадяч. Саме тут, 22 жовтня 2016 року відбулося відкриття туристичного маршруту «Лесиними стежками»…» – такими гарними і літературними словами описують на сайті Гадяцької міської ради єдиний туристичний маршрут, який діє у місті.

Маршрут містить кілька зупинок: Екскурсія починається з Драгоманівської гори, далі туристів поведуть до Замкової гори, а після цього – у історико-краєзнавчий музей. І все б нічого поки екскурсія йде середмістям (тут ми вже звикли до безладу, який як не як прибирають). Проте, коли туристи дістануться до урочища «Зелений гай», то дійсно будуть шоковані. Щоправда, не від природньої краси, а від стану туристичної принади…
Згідно історичних даних, у дачному будинку в Зеленому Гаю, жила і творила Леся Українка.
Потім, на місці, де був розташований цей будинок, встановили пам’ятний знак, альтанку та амфітеатр, відкрили пам’ятний знак. А в 2019 році, до 170 річниці від дня народження Олени Пчілки та 30-річчя від дня заснування обласного літературно-мистецького свята «Дивоцвіт Лесиного гаю», яке раніше щороку проводили саме у Зеленому гаю, встановили пам’ятник Олені Пчілці…
Ці та інші родзинки «Лесиного гаю» повинні споглядати туристи, які приїздять до Гадяча. Проте, насправді, картина більше невтішна, аніж захоплююча.

До речі, сім років тому, під час відкриття цього маршруту, ми писали про повну відсутність готовності і проблеми, які б варто було усунути. Але і досі нічого не змінилося. Розберемо по-пунктах:
1 – дорога, якою можна спуститись аж до пам’ятного місця. просто жахлива. Про спуск автомобілями сьогодні не говоримо, адже авто можна залишити на стоянці, яку облаштували на горі. Але ж, цією дорогою могли б скористатися маломобільні туристи, які відвідують пам’ятку на інвалідному візку чи мами із дитячими візочками. Та навряд чи це їм вдасться через бруд і канави, залишені любителями дрифту.
2 – бур’яни та кущі. Як і сім років тому, трава по коліно, купи старого сухого листя на доріжках, кущі, гілля та повалені дерева залишаються фішкою туристичного місця. Прибирання тут відверто ігнорується.
3 – тротуари і лавки. Плитка на тротуарах давно повідпадала, що створює перешкоди для руху. А лавки просто порозпадались від старості (про фарбування вже не згадуємо, хоч би збили до купи).
4 – туалет і смітник. Стара дерев’яна вбиральня жахлива не тільки ззовні, а й усередині. А поруч із нею – звалище із сміття вперемішку із гіллям. Невже так важко його вивозити звідти? Така ж ситуація із сміттєвими урнами – розуміємо, що вони можуть наповнитись за кілька днів. Але ж їх все одно потрібно прибирати.
5 – криниці. Колись, під час відкриття, попередній мер міста пила з них воду. Сьогодні сумніваємось, що цей трюк можна повторити. Мало того, що їх перетворили на смітник, так ще й самі дерев’яні криниці струхли і порозпадались.
6 – альтанка. Її показують туристам, а ми б радили взагалі оминати. Усередині розкидане сміття і стоїть стійкий сморід фекалій…
7 – сцена. Місцями проламані дошки, лавки облущились і позаростали травою, розкидане сміття.
8 – інформаційні стенди. Також не завадило б відремонтувати. Покриття з’їхало і звисає перед описом туристичного місця, деякі шматки валяються під стендами.

Загалом, здається, що «Зелений гай» сьогодні у такому страшному стані, в якому не був ніколи. Спустившись сюди перед очима стоїть картинка давно покинутого людьми і забутого цивілізацією місця. Рівень занехаяності і відсутності господаря там зашкалює.

Ми не просимо виділяти туди величезні кошти із бюджету громади. Розуміємо, що це взагалі не на часі. У той же час просто БЛАГАЄМО навести хоча б мінімальний лад в урочищі. Адже без догляду місце, яке до речі, внесене до Переліку об’єктів культурної спадщини, із туристичного маршруту перетвориться на черговий захаращений смітник на території міста. Початок вже є. Решта – за часом.
Оксана Кириченко.