Видалення кісти гайморової пазухи: підготовка і проведення операції

Розростання слизової оболонки навколоносових синусів, порожнини носа провокує утворення кіст гайморової пазухи. Своєчасна діагностика та лікування дозволяють швидко відновити здоров’я, нормальне дихання та активність. Частота візуалізації залежить від способу обстеження. Ігнорування проблеми призводить до різкого погіршення якості життя, значного дискомфорту, небезпечних ускладнень. Рекомендується видалення кісти гайморової пазухи в Києві здійснювати в перевіреному медичному центрі експертного рівня, оснащеному сучасним обладнанням.

Причини виникнення кіст у гайморовій пазусі та алгоритм діагностики

Кісти в гайморовій пазусі виникають через патологічні зміни слизової оболонки. Вони формуються внаслідок обмінних порушень, дії травматичного фактора, довгого приймання деяких ліків, анатомічних особливостей, які призводять до неправильного з’єднання пазухи з порожниною носа. Утворення можуть бути одно-, багатокамерними, заповнюватись газоподібною речовиною, рідиною (мукоцеле, пиоцеле, гидроцеле). Найчастіше локалізуються на межі міжротової та носової порожнин, виявляються у пацієнтів 11–20 років, рідше – у старшої категорії. Кісти викликають:

• дискомфорт;
• біль;
• закладеність носа, хронічний нежить;
• відчуття тиску;
• знижену чутливість до запахів.

При пальпації консистенція, як правило, м’яка, рухи не викликають болю. Для отримання повної інформації проводиться інструментальна діагностика: рентгенографія в кількох проєкціях, зондування, КТ, ендоскопія пазух, у разі потреби – взяття пункції. У такий спосіб отоларинголог зможе уточнити характер, локалізацію кісти, біляносових структур, оцінити анатомічні порушення та ін.

На ранньому етапі хвороба протікає безсимптомно, може тривати роками. Деякі ознаки (наприклад, відчуття тиску) пацієнт помічає лише при нахилі голови на певну сторону, тому не надає значення короткотривалому дискомфорту.

Особливості лікування кістозних утворень

Лікування кіст направлене на відновлення фізіологічної функції слизової оболонки, нормального дихання. Консервативна терапія малоефективна, не вирішує проблему повною мірою. Допомогти пацієнту можливо шляхом проведення хірургічної операції. У пріоритеті – малоінвазивні втручання, які викликають мінімум травм. Найчастіше кіста видаляється за допомогою ендоскопічної мікрогайморотомії (маніпуляції проводяться спеціальним інструментом – ендоскопом).

Після втручання не залишається шрамів, а період відновлення займає мінімум часу. Характер операції залежить від локалізації процесу, а методика визначається тим, яка стінка вражена. Ендоскопічні процедури такого формату майже не мають протипоказань, рідко супроводжуються ускладненнями. Для профілактики рецидивів важливо не ігнорувати гігієну носа, уникати травм, відвідувати отоларинголога для моніторингу здоров’я лор-органів.

Источник: mediland.ua