«Убили, а справу закрили»

У лютому, минулого року, в день закінчення інтернатури, біля гуртожитку Української медичної стоматологічної академії, знайшли труп 23-річного інтерна Богдана Бакуменка – перспективного, молодого хірурга, учня легендарного Бориса Тодурова.  

Згідно попереднього висновку судмедексперта, смерть настала внаслідок тупої травми голови із крововиливом у мозок, яку хлопець отримав внаслідок падіння з висоти 3,5 метри (саме така висота даху аварійного виходу, який знаходиться на другому із половиною поверсі із якого, за версією слідства, випав Богдан).

Тоді правоохоронці відкрили кримінальне провадження за ст. 115, навмисне вбивство, слідство, нібито, йшло активно. Розглядали кілька версій: від самогубства до умисного вбивства.

Проте, рідні загиблого Богдана були впевнені у тому, що його вбили. До того ж, у них склалося враження, що правоохоронці, через невідомі причини, свідомо затягували справу і навіть не намагалися щось розслідувати. Тому, паралельно, вони самостійно шукали правду.

Їм вдалося з’ясувати, що компанія, в якій в той вечір відпочивав Богдан, все в подробицях знає про вбивство хлопця, але мовчить. В усіх, хто був із ним в останні хвилини життя –  а це аж 14 студентів – відбулася раптова «колективна амнезія». Кожен із них видалив у телефоні листування і фото, на яких був Богдан. Деякі із них, не на камеру зізнавалися, що неодноразово отримували погрози на свою адресу. Мовляв, їх залякують, тому свідчити вони відмовлялися.

Проте, із цих, хоч і не офіційних свідчень, рідним загиблого інтерна, вдалося дізнатися, що 27 лютого він, із іншими студентами-інтернами, закінчили інтернатуру і зібралися на кухні 6 поверху гуртожитку, щоб відсвяткувати цю подію. Богдан у цьому гуртожитку був вперше, тож знати, де знаходиться аварійний вихід на дах, не міг.

На записах із камер спостереження, які встановлені у гуртожитку, було зафіксовано момент, коли о 22:23 компанія увійшла в приміщення. За інформацією друга Богдана, востаннє він виходив на зв’язок цього ж дня, о 21:00. Переглянувши записи кілька разів, рідні помітили, що після цього із гуртожитку, по-під руки виводили хлопця із перемотаною головою. Як пояснили тоді студенти, він впав і розбив голову, було садно. Тому голову йому перемотали і вирішили відвести додому. Проте, сам постраждалий стверджує, що до смерті Богдана не причетний і того вечора його взагалі не бачив. 

Що сталося далі – суцільна таємниця. Ніхто із компанії інтернів, які того дня святкували, не могли згадати, куди і коли саме подівся Богдан? Складається враження, що його відсутності взагалі ніхто не помітив. До того ж, поліція не надто прагнула це дізнатися,  адже, осіб, які тієї ночі виходили із гуртожитку, навіть не намагались встановити.

До того ж, дивним видається і поведінка коменданта гуртожитку, який стверджував, що не бачив цього дня Богдана, адже його взагалі не було у приміщенні (хоча на записах камер чітко видно, як комендант впускає студентів у гуртожиток, у тому числі і Богдана, і записує їхні дані у журнал).

Відповідно, рідні загиблого були не згодні із тим, що справу зводять до самогубства. Вірити у цю версію, вони категорично відмовлялися, адже 28 лютого Богдан планував поїхати до сестри в Гадяч, щоб привітати її з днем народження.  До того ж, у нього ніколи не було  думок про самогубство, він був енергійним та життєрадісним хлопцем. Зустрічався із дівчиною і планував одружитися.

Натомість, у поліції області постійно повідомляли, що не вбачають підстав для підозр у неналежному розслідуванні – стверджували, що слідство перебуває в активній фазі, але все одно розглядати мають дві версії: від самогубства до умисного вбивства.  

Проте, рідні «стояли на своєму» – навіть розташування тіла загиблого було зовсім не схоже на те, що він впав із висоти. Схрещені ноги, корпус частково спирається на стіну, тому складалося враження, що його туди перетягли. Якби він випав чи стрибнув, то тіло б лежало на відстані хоча б метра від стіни.

До речі, після неодноразових клопотань матері загиблого інтерна, слідчі таки провели експеримент падіння манекену із місця трагедії. Висновок такий –  манекен жодного разу не впав так, як лежало тіло Богдана. Пізніше судмедексперт пояснював це тим, що Богдан міг жити після падіння ще декілька секунд і переміститися під стінку. 

Окрім цього, були і інші неточності в експертизі – лінза, яка випала із ока Богдана, виявилася пошкодженою – у висновку вказано, що перелом утворився від дії твердого тупого предмета. У той же час, згідно висновку експерта, смертельну травму Богдан отримав задньою стороною черепа. Це означає, що впав він спиною вниз. Тоді як він міг  пошкодити лінзи?

Також, увагу привернули ушкодження на тілі загиблого – кисті правої руки були зчесані, на носі подряпина та засохла кров, а ще гематома під оком. Було схоже, що він брав участь у бійці. А ще одяг – светр був задертий до грудної клітини, білі шкарпетки брудні, затоптані кросівки, які одягнені частково, ніби це зробив хтось навмисно…

До речі, судемедексперт у висновку зазначив, що на рукаві кофти загиблого був зчіс тканини, який утворився внаслідок тертя об тверду, нерівну поверхню. Такий міг утворитися тільки якби, хлопця тягли.

І ще одна важлива деталь – вночі, коли Богдан помер, йшов дощ, а вранці, коли його тіло знайшли, одяг був повністю сухим, хоча, із слів судмедексперта, помер він близько 2 години ночі.

До речі, експертизу одягу Богдана провели тільки через 8 місяців після смерті. У той же час, слідчі стверджували, що розпочали експертизу відразу. Насправді ж одяг просто лежав на збереженні…

Із слів тітки Богдана, яка була присутня під час видачі тіла із моргу, не зрозуміло чому він був повністю загорнутий у харчову плівку. Шия була звернута, а обличчя загримоване так, що розгледіти величезний синець під лівим оком вдалося не одразу. Рідні були впевнені, що від них намагались щось приховати.

У березні 2021 року, від пресслужби обласної поліції стало відомо, що правоохоронці мають намір закрити справу смерті інтерна біля гуртожитку УМСА, схиляючись до версії нещасного випадку. Проте, остаточне рішення повинні були прийняти після отримання результатів усіх експертиз.  

Проте днями, на сторінці у соцмережі, мати загиблого інтерна Вікторія Бакуменко опублікувала черговий пост із якого стало зрозуміло, що слідство закінчилось:  

«У нашій країні немає закону, слідчих, прокурорів. А людське життя не цінується взагалі. Більше року назад вбили мого сина, а справу закривають за фактом «нещасного випадку».»

Також вона оприлюднила відео, у якому вкотре розповіла про зібрані факти, які, на її думку, свідчать саме про вбивство, а не про нещасний випадок. Ці докази вона, досі сподіваючись на подальше розслідування,  відправила на розгляд до Генеральної прокуратури України, Офісу Президента та Державного бюро розслідувань.

Підготувала Оксана Кириченко.