Не захищені та не потрібні

У всьому світі, 15 червня, рішенням Генеральної Асамблеї ООН, відзначається Всесвітній день захисту літніх людей.

Вочевидь, саме ті, кому за 60, безумовно потребують особливої уваги, і це не дивлячись на той факт, що на відміну від нас, літні люди мають багатий життєвий досвід, відмінні професійні навички та мудрість. Як показує практика, саме літні люди найчастіше потрапляють у різноманітні шахрайські схеми та афери, піддаються дискримінації за віковою ознакою, та нерідко опиняються за межею бідності, у злиднях і не затребувані суспільством.

Як стверджують фахівці, у світі все частіше фіксують випадки зловживань щодо літніх людей. І вони мають найрізноманітніші форми. Можуть бути фізичним, моральним або психологічним, а також мати фінансовий характер – коли, наприклад, користуючись довірою літньої людини, піклувальник незаконно привласнює чуже майно чи гроші.

Зловживання здійснюються також і в сім’ї – зневажливе ставлення, небажання приділяти увагу, неналежне харчування. Стара людина потребує від близьких підтримки – безпечного і зручного місця в будинку, чистого одягу, якісного медичного догляду, можливості дотримання особистої гігієни та соціального спілкування.

Люди похилого віку страждають від втрати поваги до них з боку членів сім’ї. Результатом може бути нешанобливе, образливе, зневажливе ставлення або ізоляція. Як не сумно, але винуватцями насильства і жорстокого поводження щодо осіб похилого найчастіше стають саме члени сім’ї, друзі або ж знайомі.

Зрозуміло також, що певний захист, безпека, комфорт та забезпеченість людей похилого віку напряму залежить від фінансового достатку.

Тож давайте поговоримо про те, як держава забезпечую «спокійну старість».

Підтримка для пенсіонерів

Нажаль, ні для кого не секрет, що в Україні люди, які досягли пенсійного віку, здебільшого, мало на що можуть розраховувати від держави. Адже фінансова забезпеченість цієї верстви населення настільки низька, що дехто ледь утримується «на плаву».  

Наразі три з чотирьох пенсіонерів живуть за межею бідності, отримуючи від держави суму, нижчу за фактичний прожитковий мінімум. І найближчим часом ситуація навряд чи покращиться. Адже пенсійні реформи диктують ще жорсткіші умови для отримання виплат, а пенсійний вік майже щороку підвищують.

В Україні, за останніми даними, близько 11,3 млн пенсіонерів, з яких 2,6 млн – працюють, оскільки прожити на одну пенсію просто не реально. Адже мінімальний розмір пенсійних виплат для літніх людей, з 1 січня 2021 року, є лише 2400 грн. Дійсно, це не велика сума у порівнянні з нинішніми тарифами на житлово-комунальні послуги чи цінами на продукти харчування. Що вже говорити про інші блага суспільства…

А от середній розмір пенсійної виплати наразі становить майже 3700 грн і таку суму у нашій країні отримують більше ніж 8,3 млн осіб.

До слова, за вислугою років, більше ніж 200 тис. осіб отримують середню пенсію у розмірі майже 3 400 грн. Що стосується соціальної пенсії, ця цифра найнижча – майже 1800 грн, і отримують її 71 тис. осіб.

Західна ж культура часто висвітлює пенсійний вік – як щасливий час, коли можна насолоджуватися безтурботним життям, повністю присвятити увагу собі, своїй родині та подорожам.

Та реалії пенсійного життя українців, нажаль, не такі райдужні, як нам цього хотілося.

Яка ситуація в інших країнах

За оцінками спеціалістів, нині в світі налічується майже 700 мільйонів людей старше 60 років. Передбачається, що до 2050 року їх кількість сягне двох мільярдів, що буде дорівнювати 20% світового населення. Максимальне і найбільш стрімке зростання числа літніх людей очікується в країнах, що розвиваються. Все це свідчить про те, що особливим потребам і проблемам багатьох літніх людей необхідно приділяти неабияку увагу. 

Та наскільки забезпечене життя чекає на людей пенсійного віку в інших країнах? Ми провели моніторинг в мережі та дізналися середній розмір пенсії у країнах Європи у 2021 році.

Очолила рейтинг Норвегія – там середня пенсія складає нині 2000 дол. США. Далі йдуть Данія – 1800, Німеччина – 1400, Франція – 1200, Швеця – 1000, Великобританія та Іспанія – 900, та Польща – 460 дол. США.

Такі пенсії в розвинених країнах ЄС можна порівняти з іншими державами Європи, де пенсіонери живуть на більш скромні виплати. Наприклад Латвія – 300 євро, Естонія – 230, Литва – 220, Румунія – 175, Болгарія – 130, Росія – 100 євро.

Відразу помітна різниця, а також рівень країни та суспільства вцілому.

Також цікавий момент: наприклад у Німеччині державна пенсія – лише один з елементів соціального забезпечення жителів країни у літньому віці. Майже половина пенсіонерів отримують ще гроші від свого колишнього роботодавця. Більшість великих німецьких фірм і концернів, суспільно-правові компанії, державні підприємства і відомства забезпечують своїх колишніх працівників додатковими виробничими пенсіями. У деяких випадках їхній розмір такий, що дозволяє тому, хто виходить на пенсію, на 90 відсотків зберігати попередній рівень життя.

Тож виходить, там, де налагоджена пенсійна система, де реформи дійсно є дієвими – ви навряд чи зустрінете людей похилого віку, що вимушені жебракувати, або економити кожну копійку, чого, нажаль, не можна сказати про Україну.

Від чого залежить достаток людей похилого віку в Україні

У нашій державі, як і більшості країн світу, існують три рівні пенсійного забезпечення: солідарна, загальнообов’язкова накопичувальна пенсійна система та добровільна участь у недержавних пенсійних фондах. З них працюють лише два, а майже всі українські пенсіонери живуть завдяки одному – першому або солідарному рівню.

Його суть полягає в тому, що кожен працівник платить внески до загального фонду, аби виплачувати кошти нинішнім пенсіонерам. Звідси й походить назва «солідарна» – молодше покоління працездатного віку утримує старше покоління.

В Україні внески платять офіційно працевлаштовані працівники, ФОПи та самозайняті особи.

У 2020 році в Україні було близько 11,2 млн пенсіонерів, а працівників, що сплачували внески до Пенсійного фонду, – 10,3 млн. Тобто, на десять працівників припадає одинадцять пенсіонерів.

Ми маємо розуміти, коли держава обіцяє підвищення пенсій, то це відбувається шляхом підняття мінімальної зарплати, з якої йдуть відрахування до Пенсійного фонду. Тобто фінансовий тягар (щоб виплатити 1 тис грн кожному пенсіонеру, потрібно понад 11 млрд. грн.) лягає на роботодавців.

Тож для забезпечення більш комфортних та безпечних умов життя у похилому віці, ми повинні розуміти усі ризики та, мабуть, розраховувати лише на себе і накопичувати на пенсію особисто, не сподіваючись на інших.

За покликом совісті

Чи можемо ми вплинути або змінити дану ситуацію? Мабуть що голобально – ніяк. Але для початку, ми не повинні бути байдужими. Якщо ви бачите літню людину, що просить фінансової допомогти – не проходьте повз, а при можливості допоможіть хоча б декількома гривнями.

Також, останнім часом, молодь в різних містах країни та світу, проводить певні акції. В мережі можна натрапити на безліч відео, де небайдужі, в магазинах, допомагають стареньким, сплачуючи за їхні продукти своїми коштами. Або ж навіть наповнюють цілі кошики з найнеобхіднішим для пенсіонерів (хліб, молоко, цукор, крупи та ін.) та повністю сплачують за все це з власної кишені. Це достойні дії, і чесно кажучи, так може допомагати кожен з нас, головне бажання.

Також є варіант допомагати стареньким вдома – у такому разі слід ще більш відповідально поставитися до волонтерства, наприклад, обговорити свої майбутні обов’язки з соціальною службою чи рідними підопічного.

Звісно, займатися цим чи ні – вирішує кожен особисто. Це залежить від нашого особистого бажання, рівня відповідальності та усвідомленості, а також ставлення до даної проблеми.

Та ми повинні пам’ятати – те, як суспільство ставиться до людей похилого віку, безпосередньо впливає на стабільність і процвітання всього соціуму. Адже так чи інакше, більшість з нас перетне межу в 60 років та опиниться на місці літніх людей. Тому шанобливе і відповідальне ставлення до них – запорука благополуччя для нас в майбутньому.

Підготувала Анжела Замотаєва за матеріалами сайту «Економічна правда», «Слово і діло», migrant.biz.ua.