УНІКАЛЬНИЙ ОРНАМЕНТ: ВІД СХОДУ ДО ЗАХОДУ

Поділитися новиною

Всесвітній день вишиванки відзначається щороку у третій четвер травня. Свято покликане популяризувати українську культуру і традиції. Цього року це ювілейний день – 15 років з дня його заснування.

День вишиванки – історія та традиції

Вперше День вишиванки запропонувала відзначати одна зі студенток факультету історії Чернівецького національного університету у 2006 році. Її надихнув знайомий, який постійно носив вишиванку. Того року у вишиванки вдяглися кілька студентів та викладачів Чернівецького університету, тепер це свято набуло міжнародних масштабів.

Сьогодні масштаби поширення традиції носити вишиванку вражають: такого розмаїття вишиванок, як у третій четвер травня, ви не побачите ніде.

У цей день фото у вишиванках викладають у мережу не лише жителі України, а й далеко за кордоном.

Історія вишивки на теренах України має не одну тисячу років. Особливого ж значення набула в останні кілька століть. Переважно, вишивали дівчата. До весілля готували спеціальну скриню, у якій роками збирали посаг. Найбідніша дівчина мала 30-40 сорочок, середнього достатку 50-70 сорочок, а багата – 100 і більше.

Вишиванка вважається оберегом від усього лихого, вона є символом краси та міцного здоров’я, а також щасливої долі. В Україні вишиванка теж символізує і родинну пам’ять, вірність та любов у сім’ї. Експерти вважають, що український народ намагається закодувати щастя, долю, життя та волю в орнаменті вишиванок.

Мали вишивальниці й своє свято – День Варвари, 17 грудня. В цей день не можна було ні прибирати, ні прати, ні глину місити, а тільки вишивати.

Унікальний орнамент вишиванок: від Сходу до Заходу

Українська вишиванка здавна вважалась одним із найміцніших оберегів від злих думок, поглядів та нещасть, адже у кожному її візерунку втілювався унікальний код захисту. Орнаменти різнились в залежності від регіону України, та при цьому не втрачали значення оберегу.

Наші предки вірили, що символічний орнамент вишиванки є міцним захистом людини. Найкращими захистом володіли вишиванки, вишиті самостійно чи люблячою людиною – матір’ю, дружиною, бабусею. Вишивали не лише сорочки, а й рушники, хоругви, ікони, подушки, скатертини. Жодне традиційне українське весілля не обходилось без вишиваного рушника, який вишивали на щасливе подружнє життя, та вишитого весільного одягу.

У різних частинах країни візерунки різнились – вони були унікальними та означали приналежність до певного краю. По орнаменті вишиванки наші предки з легкістю визначали, звідки родом людина.

Сьогодні вишиванки є не менш популярним одягом – вони завойовують навіть світові подіуми. Вишитий одяг є національною гордістю українців, тому пропонуємо вам детальніше ознайомитись із історією вишиванки, а точніше – орнаментами від краю до краю.

Північна та Центральна Україна

До цієї частини країни відносяться: Вінницька, Житомирська, Черкаська, Київська, Чернігівська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Дніпропетровська області.

На Вінничині вишивали традиційним хрестиком, низзю, штапівкою, розписом, настиланням, а також застосовували мережку. Кольорова гамма була доволі широкою, тут застосовували темно-жовтий, чорний, вишневий, червоний, та невеликі елементи зеленим. Найпоширеніші геометричні фігури – квадрати, у яких поєднували кілька кольорів. На більшості сорочок був основний колір, який переважав у всьому орнаменті, та додаткові – як правило, дрібні елементи візерунку.

Житомирщині притаманні дрібний хрестик та занизування. Переважали мотиви розетки або повтор простих взорів – ліній, восьмикутників, ромбів, зірок. Переважні кольори – червоний із чорним, вишивкою вкривали увесь рукав.

У Черкаській області переважали рослинні та геометричні схеми, які вишивались червоними нитками.

На Київщині переважали візерунки рослин: грона винограду, хміль, калину та інші. Переважали коралово-червоний, білий, чорні кольори.

У Чернігівській області вишивали надзвичайно дрібним хрестиком, часто з бісером. Орнаменти – рослинні та абстрактні. Найпоширеніші нитки – білі, до них додавали дрібні кольорові елементи.

У Кіровоградській області використовували чорний та червоний колір. Щодо орнаментів, то часто вишивали грона винограду, у яких навіть зображали блиск ягід.

На Полтавщині найчастіше вишивали гладдю, білими нитками. Часто можна було зустріти на полтавській вишивці сірі та червоні кольори, орнаменти по контуру обшивали чорним кольором.

У Сумській області вишивали як і на Полтавщині.

На Дніпропетровщині вишивали манжети рукавів та комір чорним плисом та кольоровими нитками, переважаючий колір – чорний.

Південна Україна та АР Крим

До цієї частини країни відносяться: АР Крим, Одеська, Херсонська, Запорізька, Миколаївська області.

У Криму на вишиванках найчастіше можна було зустріти квіткові мотиви. Вишивка тут значно відрізнялась від решти країни. Кожна квітка на вишивці мала своє значення:

жіноча вигнута гілка – мінливість та розвиток;

чоловіче дерево – стійкість та сила;

гвоздика була символом літніх людей.

На Одещині вишивали хрестиком геометричні та рослинні орнаменти червоними, чорними, синіми та жовтими нитками.

У Херсонській області вишивали рослинні, квіткові та тваринні орнаменти. Переважаючий колір – чорний, хоча часто вишивали й білим по білому.

На Запоріжжі любили вишивати квіти та калину, а переважаючим кольором був червоний, із вкрапленнями чорними нитками.

У Миколаївській області використовували червоні, чорні, сірі та блакитні кольори. Відмінні риса сорочок – чотирикутній виріз та вільний край рукавів – без зібрань та манжетів.

Західна Україна

До цієї частини країни відносяться: Закарпатська, Львівська, Волинська, Івано-Франківська, Тернопільська, Рівненська, Хмельницька, Чернівецька області.

На Закарпатті вишивку виконували як кольоровими нитками (але переважно червоними та чорними), так і білими по білому. Вишивали зигзагоподібні форми, так звані «каракулі» – своєрідний орнамент Закарпаття.

На Львівщині переважали геометричні орнаменти, місце між елементами якого залишали незаповненим – для об’ємного вигляду візерунка.

На Волині полюбляли строгі та чіткі геометричні візерунки, хоча на півдні області – рослинні орнаменти.

У Івано-Франківській області використовували різноманітні орнаменти та кольори ниток, тому вишиванки із цієї області вважались одними з найяскравіших та красивіших.

На Тернопільщині вишивали густими стібками стібками, що надавало орнаментам рельєфу. Часто можна зустріти повністю вишиті чорними нитками рукава сорочок.

На Рівненщині вишивали переважно білими нитками.

У Хмельницькому краї вишивали хрестиком із грубих чорних ниток, рідко можна було зустріти інші кольори на вишивці.

У Чернівецькій області використовували техніку хрестика, гладі та крученого шва. Рукава сорочок переважно були повністю вишитими. Часто зустрічались квіткові орнаменти. Хоча переважними були чорні та бордові кольори, вишиванки часто оздоблювали срібними, золотистими нитками та блискітками.

Східна Україна

До цієї частини країни відносяться: Харківська, Донецька, Луганська області.

На Харківщині застосовували хрестики та на півхрестики, виконані грубими нитками, що додавало об’єму. Використовували різноколірні орнаменти різних мотивів.

На Донеччині часто можна було зустріти мережку та вирізування.

У Луганській області вишиванки були схожими на полтавські. Переважали схеми рослин та геометричні фігури.

Хоча сучасна вишиванка містить поєднання орнаментів різних країв із сучасними орнаментами, які часто є авторськими, наші бабусі та дідусі зберегли у пам’яті особливості вишиванок кожного регіону країни – у них закладена історія України.