Сьогодні святого Миколая; кому подаруночки, а кому різочки і рухаємося в ритмі вальсу до кінця старого року
Після Варвари й Сави, які йдуть впритул і навіть називаються в народі миколаївськими святками, приходить не хто інший, як сам святий Миколай! Цього дня Церква святкує день успіння святого Угодника. Здавна святого Миколая пошановували і добре знали не тільки діти, але й усі бідні та знедолені. Він був неодмінним помічником у будь-яких важких справах і скруті. Наші пращури казали: «він другий після Бога заступник на землі», «Попроси Миколу, а він скаже Спасу». Практично в кожній українській оселі була ікона святому Угоднику, а храмів і монастирів, присвячених святому Миколаю в Україні існувало безліч.
На Миколая було прийнято розраховуватися з боргами, а також робити дітям подарунки, які клали під подушку вночі. На Тернопільщині до свята святого Миколая випікали обрядове печиво – миколайчики. У цей день люди хоч і святкували, але не забували завбачати погоду: «Як впаде великий іній, то буде гарним врожай хліба, якщо мороз, то також на добрі хліба й городину». Тому й казали: “Хвали зиму після Миколи!”, “Який день на Миколу зимнього, такий і на Миколу літнього” (22 травня); “Варвара постелить, Сава погладить, а Микола стукне”, “Варвара показує дорогу, Сава мости мосте, а Микола пригвозде”, “Микола бородою трусе — дорогу стеле”. Щоправда, на Миколи було й одне застереження: “Що накував, те й промиколив” — тобто спустив усе, що нажив упродовж року.
Наостанок згадаймо Івана Франка, кінцівку його одноактівки “Суд святого Миколая”, коли Чудотворець промовляє: “А ви, руські діти, слухайте пильненько! / Чи добро, чи лихо, чи яка година, / Будьте все з собою, як одна родина. / Любіться все разом, бо кругом злі люде, – / Коли серед своїх любові не буде, / То чужі нас певно не будуть любити, / З ваших сварок скористають, щоб вас всіх згубити.” Отож-бо й воно!
Іменинники сьогодні всі Миколи, а ще Максими.
