НАШІ ГЕРОЇ ВАРТІ ВДЯЧНОСТІ ТА ПОВАГИ

6 грудня, в Україні відзначають День Збройних сил.

Одразу слід зазначити – не варто плутати це свято і День захисника України, який відзначають 14 жовтня.

День Збройних сил святкують всі роди військ: сухопутні, повітряні та військово-морські. До завдань української армії входить захист суверенітету і територіальної цілісності країни, зміцнення безпеки її громадян.

Україна успадкувала від РС одне з найпотужніших угруповань військ у Європі, оснащене ядерною зброєю та відносно сучасними зразками озброєння та військової техніки. Але ні для кого не секрет, що за понад 20 років незалежності українська армія була майже знищена.

Упродовж десятиліть відбувалися масові скорочення кадрових військовослужбовців, дехто з військових сам у відчаї кидав службу, не бачачи в армії жодної перспективи.

Але саме після Революції Гідності та початку воєнних дій на сході України розпочалася нова сторінка літопису українських Збройних сил. Попри тотальну руїну в армії, корупцію, зради, втрати і підступність ворога, українським військовим вдалося відстояти незалежність Батьківщини, захистити власний народ від агресора, а також відновити обороноздатність Збройних сил.

Цікава історія української армії

Коли мова заходить про 6 грудня, то слід пам’ятати не тільки про створення новітньої армії у 1991 р. («День Збройних сил України»), а й про 6 грудня 1919 р. – початок однієї із славетних сторінок української армії – Першого зимового походу Дієвої армії УНР.

Військо формувалося на національних засадах і традиціях, рядові називалися козаками, а командири підстаршинами й старшинами. Офіційною була назва «Військо і Флот УНР» певна частина якої брала постійну участь у військових діях та називалася «Дієва армія УНР» — скорочено ДА УНР.

Після важких поразок у 1919 році в зіткненнях з російськими більшовиками і білогвардійцями, а також викошена епідемією тифу, Армія УНР разом із Головним Отаманом Симоном Петлюрою відійшла на західні землі в тодішню Волинську губернію УНР, де у Новоград-Волинському повіті опинилася у «трикутнику смерті»: між більшовиками з північного сходу, поляками з північного заходу і білогвардійцями з півдня.

6 грудня 1919 року козаки і старшини реорганізованої Дієвої армії УНР, які залишилися у строю і не бажали переходити на чиюсь зі сторін, під командою генерала Михайла Омеляновича-Павленка вирушили у рейд по тилах противника, який згодом назвали Першим зимовим походом.

Наказом Головної команди Війська і Флоту УНР від 19 жовтня 1920 року за підписом Симона Петлюри було засновано нагороду «Залізний хрест за зимовий похід і бої», що був єдиним бойовим орденом Армії УНР. Цим хрестом були нагороджені всі учасники Першого зимового походу, які іменувалися «Лицарями Ордена Залізного Хреста». Загалом було нагороджено до 4 тисяч козаків і старшин. Лицарі ордена прийняли рішення відзначати 6-го грудня свято відзнаки Залізного Хреста.

Волею випадку чи збігом обставин саме у дату початку Першого зимового походу, в 1991 році парламент вже незалежної України прийняв закони «Про оборону України» і «Про Збройні Сили України», які мали стати продовжувачами славних бойових традицій українського війська. У цей же день було затверджено текст військової присяги, яку урочисто склав у Верховній Раді перший міністр оборони України, а також денонсовано союзний договір від 30 грудня 1922 року, чим, фактично, було завершено героїчний чин вояків Армії УНР 70-річної давнини — визволення від більшовицької окупації України.

Традиції сучасної української армії

Армія, як відомо консервативна структура, яка має багато власних традицій та навіть забобонів. Змінювати таку структуру дуже важко, але вкрай необхідно, особливо, якщо врахувати, що більшість традицій тягнеться з радянської армії.

Один з найважливіших кроків у зламі радянської традиції – є зміна військового привітання з «Зичу здоров’я» на «Слава Україні – Героям Слава».

Окрім того, багато в чому відіграла роль зміни кольору беретів. Так десантники і морські піхотинці відмовились від блакитних та чорних беретів та одягнули берети кольорів марун та морської хвилі, приєднавшись до світового армійського братства.

Позбавляючись радянського минулого, військові частини позбавлялись радянських почестей та нагород. Всі ці Червонопрапорні, тричі орденоносні назви було скасовано. Натомість запроваджено українські почесні назви. Із забуття повернулися герої української історії, зокрема Чорні Запорожці, Холодний Яр, Петро Дорошенко та багато інших.

Звісно, символом мужності і героїзму наших бійців стали оборона Донецького (242 доби) і Луганського (146 діб) аеропортів, оборона Іловайська, Дебальцевого та Маріуполя.

Вагомим інструментом морального виховання військовослужбовців є військово-патріотична робота, головними напрямами якої сьогодні є увічнення пам’яті про військовослужбовців-героїв, котрі загинули, захищаючи незалежність і територіальну цілісність Української держави, та виховання населення України на героїчних прикладах захисників нашої Батьківщини.

Дякуємо нашим військовослужбовцям Збройних Сил України за мужність, героїзм, високий професіоналізм, виявлений при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України. Дякуємо за мирне небо. Ви – Герої України!

«БМ»