Я МАЛЮЮ СВІТ
11 жовтня – День художника.
…Вони бачать те, чого не бачать звичайні люди, знаходять прекрасне в повсякденному, вміють зобразити думки на полотні, закарбувати емоцію або навіть мелодію.
Віра Іванівна Баринова-Кулеба — академік Академії мистецтв України, народний художник, заслужений діяч мистецтв України, професор Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури. Член Спілки художників СРСР з 1970 року, член Національної спілки художників України з 1991-го.
Перша зарубіжна виставка її робіт відбулася в Берліні (1966 р.). І відтоді численними картинними експозиціями в Україні, Китаї, США, Швейцарії, Росії, Угорщині, Німеччині, Великобританії, Франції пані Віра поповнює скарбницю світового мистецького процесу, а його шанувальники — власні колекції.
За успішну педагогічну та творчу діяльність у Китайській Народній Республіці Віра Баринова-Кулеба удостоєна звання почесного професора Нанкінської академії. Вела також курс образотворчого мистецтва в університеті міста Сіньхуа. Навчальні заклади та меценати, поціновувачі мистецтва Піднебесної запрошують пані Віру до співпраці. Вона шість разів бувала у тривалих творчих поїздках у цій країні, давала майстер-класи живопису та рисунка.
Це вона відкриває їм таїну звучання кольору, форми, композиції, прищеплює смак до творчості, виховує потребу пізнавати світ мистецтва, пошуку свого почерку.
Вірі Кулебі, маленькій дівчинці в селі Красна Лука, перші уроки малювання давала мама. А Віра малювала всім, що потрапляло під руку, на чому завгодно, все, що бачила або нафантазувала. Малювала добре, тож мама дозволяла донечці прикрашати своїми фантазіями душу української хати — піч. А оскільки для маленької Віри фарби були в ті часи небаченою розкішшю, обходилася крейдою. Але в дитячій пам’яті та душі відклалося чимало яскравих подій, не завжди, на жаль, радісних. А ще запам’ятала настанови видатної Тетяни Яблонської, яка викладала їй та її однокурсникам живопис, — пиши не просто те, що бачиш, пиши те, що відчуваєш.
І ось сюжети та композиції, правдиві, невигадані історії спливають у творчих задумах художниці Віри Баринової-Кулеби. Ось вони, ці яскраві образи, чіпляють за душу, живуть на полотні!
«ЗМІНЮЄТЬСЯ СВІТ, ЗМІНЮЄТЬСЯ І СТАВЛЕННЯ ДО НАВЧАННЯ, ДО ХУДОЖНИКА ТА В’ЇЛАСЬ ФАРБА У МОЇ РУКИ, У МОЮ ПАМ’ЯТЬ»…
Так говорить про себе, свою місію на Землі Народний художник України, наша краянка Віра Баринова – Кулеба. Бути художником, напевно, велике щастя, а ще більше щастя і радість – бачити світ крізь призму її картин. Мольберт, палітра, фарби ось засоби її мовлення. Вони не потребують перекладу, всім зрозумілі, видимі. Але головне завдання художника – не залишити байдужим глядача, зачепити, проникнути в його душу. Зупинити, змусити замислитися над змістом свого життя, чи просто помилуватись красою природи, яка постійно в русі, і на жаль, зникає. Цьогорічне літо для мисткині було щедрим на врожай творчої діяльності. Віє останній теплий вітерець, сонцем дихає соняшник, таємничою прохолодою вабить розлогий виноградний кущ, а затінку спочиває перший глядач картини – собака…
А далі квіткова фантазія, чарівність і неповторна краса, яка виконує естетичну, філософську і навіть лікувальну функцію для нас, глядачів. Глянеш на цю красу і хочеться засіяти всю планету такими яскравими і теплими чорнобривцями і айстрами. І, щоб не було війни, горя, біди, страждань. У цьому і є висока місія Майстра пензля і палітри, просто матері, жінки, людини з великим талантом і званням Художник.
З роси і води Вам, на довгі роки творчості на радість і втіху нам, поціновучам вашого таланту.
Спеціально для «БМ» Людмила Зубко.
Фото автора.
